Вірш «На дорогу йду я в самотині» Михайло Лермонтов

На дорогу йду я в самотині

Вірш «На дорогу йду я в самотині» МихайлоаЛермонтова

На дорогу йду я в самотині;
Крем’яна в тумані путь блищить:
Тихо. Бога слухає пустиня,
І зоря з зорею гомонить.

Небеса прекрасні та безкраї!
Спить земля в промінні голубім…
Чом же серце з боллю завмирає?
Жду чого? Жалію я за чим?

Мрією не тішусь я пустою,
Днів не жаль, що більш не розцвітуть.
Я жадаю волі та спокою!
Я б хотів забутись і заснуть!

Та не тим холодним сном могили…
Я б навік заснути так хотів,
Щоб живі дрімали в серці сили,
Щоб у грудях віддих тріпотів;

Щоб крізь ніч, крізь день ясний для мене
Про кохання ніжний спів лунав,
Наді мною темний дуб зелений
Щоб схилявся й листям розмовляв.

Переклад Максима Рильського

Аналіз вірша «На дорогу йду я в самотині» МихайлоаЛермонтова


На нашому сайті Ви можете прочитати онлайн, ознайомитись з аналізом вірша «На дорогу йду я в самотині» МихайлоаЛермонтова, а також відгуками. У нас ви можете насолоджуватись та читати онлайн вірш «На дорогу йду я в самотині» МихайлоаЛермонтова українською мовою повністю, без реєстрації та смс на будь-якому гаджеті - телефоні з ОС Андроїді (Android), айфоні (IPhone), ПК (комп’ютері), айпаді чи електронній книзі (Amazon Kindle, PocketBook чи Onyx) .

Відгуки на вірш «На дорогу йду я в самотині» МихайлоаЛермонтова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *