Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину…
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну.
Любіть у труді, у коханні, в бою,
в цей час коли гудуть батареї
Всім серцем любіть Україну свою,
і вічні ми будемо з нею!
* Подано за першою публікацією 1944 року (примітка Укрлібу)
За виданням 1951 року (редакція після радянської цензури), “Інтернаціональна” версія
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею
1944 (ред. 1951)
Любіть Україну (скорочена версія)
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди!
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових.
Любіть у коханні, в труді, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,
в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.
Аналіз вірша «Любіть Україну» Володимира Сосюри
Вірш Володимира Сосюри “Любіть Україну” є виразом глибокої любові та патріотизму до рідної землі. Автор закликає своїх співвітчизників любити Україну не тільки в щасливі моменти, але й у важкі часи, коли країна переживає негоди та випробування.
Уже з перших рядків Сосюра порівнює любов до України з природними явищами — сонцем, вітром, травами та водою. Ці образи символізують щось невід’ємне, постійне і природне, що існує навколо нас і в самих нас. Любов до Батьківщини, на думку поета, повинна бути такою ж природною і непохитною, як ці явища.
Україна в вірші зображена як щось вічне, вічно живе і нове. Цей образ країни підкреслює її красу, силу та непохитність, які живуть у мові, традиціях, природі та людях. Вірш наголошує на важливості збереження мови як носія національної ідентичності, використовуючи вираз “солов’їна мова”, що асоціюється з мелодійністю та гармонією.
Сосюра стверджує, що без любові до України людина втрачає своє справжнє “я”, порівнюючи її із порохом і димом, розвіяним вітрами. Таким чином, автор підкреслює, що національна ідентичність є основою особистої та колективної сутності.
Заключні рядки вірша звертаються до молоді — юнаків і дівчат. Автор підкреслює, що любов до України повинна бути в центрі їхнього життя, супроводжувати їх у праці, в коханні та в бою. Без любові до своєї країни, за словами поета, не може бути справжньої любові до інших народів і навіть до близьких людей.
Таким чином, вірш “Любіть Україну” є гімном любові до Батьківщини, який вчить шанувати свою землю, мову, культуру та людей. Він наголошує на важливості національної ідентичності та закликає кожного українця робити все можливе для процвітання рідної країни.
«Любіть Україну!» — патріотичний вірш Володимира Сосюри, написаний в Києві у травні 1944 року.
Цей вірш — своєрідна поетична сповідь В. Сюсюри, у якій подано образ «вишневої» України. Компонентами цього образу є все, що оточує нас з раннього дитинства і аж до смерті, що живе в нас, дає натхнення, надає самобутньої ментальности. Україна для ліричного героя присутня всюди…
На нашому сайті Ви можете прочитати онлайн, ознайомитись з аналізом вірша «Любіть Україну» Володимира Сосюри, а також відгуками. У нас ви можете насолоджуватись та читати онлайн вірш «Любіть Україну» Володимира Сосюри українською мовою повністю, без реєстрації та смс на будь-якому гаджеті - телефоні з ОС Андроїді (Android), айфоні (IPhone), ПК (комп’ютері), айпаді чи електронній книзі (Amazon Kindle, PocketBook чи Onyx) .
Відгуки на вірш «Любіть Україну» Володимира Сосюри
Залишити відповідь