Книга «Дивні люди» Артем Чапай

Українські науковці відтворюють неандертальця за давньою ДНК. Таємний інститут, у якому проводять експеримент, замаскований під гаражний кооператив на околиці великого міста. За бетонною огорожею розташовані лабораторні корпуси, про існування яких не здогадуються випадкові перехожі.

Головного героя звуть Стьопа Вовк. Він народжується і виростає в інституті серед учених, лаборантів, виховательок та інших незвичайних дітей. Його досліджують, навчають, піддають медичним процедурам і намагаються підготувати до життя серед сапієнсів. Проте Стьопа майже не знає світу за межами інститутської огорожі. Коли герой досягає повноліття, його випускають у звичайне життя. Через брак досвіду та особливості мислення він постійно потрапляє в абсурдні ситуації. Стьопа намагається зрозуміти людські звичаї, суспільні правила й поведінку людей, які самі впевнено називають себе нормальними. Його трохи наївний погляд робить звичну українську дійсність напрочуд дивною. Однак Стьопа — не примітивна істота й не пародійний «дикун». Він читає, спостерігає, аналізує власний досвід і замислюється над тим, ким є насправді. Для оточення він може бути науковим експериментом, сенсацією або аномалією, але сам прагне, щоб його сприймали як особистість.

Особливої виразності роману надає мова героя. Стьопа говорить переважно суржиком, іноді свідомо намагаючись перейти на літературну українську. Він коментує власне мовлення, пояснює помилки й поступово виробляє неповторну манеру розповіді. Суржик тут не висміюється, а стає повноцінним голосом героя та важливою частиною його ідентичності.

За фантастичною зав’язкою стоять цілком реальні проблеми: дискримінація тих, хто відрізняється від більшості, порушення прав дітей, родинне насильство, жорстоке ставлення до тварин, самотність і пошук прийняття. Чапай постійно балансує між смішним і трагічним: абсурдна пригода може завершитися болісним відкриттям, а комічна сцена — оголити звичайну людську жорстокість.

Попри сюжет про відтвореного неандертальця, книжку визначають передусім як трагікомедію, а не наукову фантастику. Фантастичний герой стає способом подивитися на реальність із незвичного боку. У романі поєднуються гротеск, соціальна сатира, гумор і численні літературні алюзії.

«Дивних людей» варто придбати тим, хто любить сучасну українську прозу, нестандартних оповідачів і книжки, що порушують серйозні теми без повчального тону. Це яскравий, динамічний і мовно сміливий роман, у якому легко сміятися зі Стьопиних пригод — а потім раптом упізнати серед «дивних людей» себе та знайомий світ.