Вірш «Барабан печалі» Ґео Шкурупій

Вірш «Барабан печалі» Ґео Шкурупія

Очі  твої  підо  мною,
перса
і  тіло  твоє…
Руки  в  траві  розкинуті,
вогкі  долоні
в  долонях  моїх.

Очі  твої  свічада,
і  я  величезний,
безумний
ніжно  вдивляюся  в  них.

Тіні  пахучого  вечора,
вогні  недалекого  міста,
чорний,  тихий  кажан,
що  поринає  в  присмерк…

Тиша.
Задумливість.
Пахне  земля,
пахнемо  ми…

Близько,  близько  обличчя.
Ти  бачиш,  як  падають  зорі,
неба  сліпучі  дарунки.
Я  ніжно  торкаюся  рани
запашних  і  вабливих  вуст.
Поцілунок.

Чуєш?
Б’є  барабан.
Навіть  тепер,
як  близько…

Коли  очі  твої  підо  мною,
перса
і  тіло  твоє…
Б’є  барабан  печалі,
серце  моє  світове…

Навіть  тепер,
так  близько,
ти  не  можеш  збагнуть  барабанщика,
коли  зорі  накреслюють  риску,
знаходять  в  етері  смерть.

Він  барабанить  про  світову  печаль,
за  ясність  твоїх  очей…
Ти  не  можеш  збагнуть  барабанщика,
ти  здивуєшся,
коли  він  не  візьме  тебе.

Бий,
бий,
одбивай  похоронні  такти,
барабане  печалі!
Стукай,  серце,
про  скорий  кінець!
Оплесків  не  буде
засміяному  барабанщику,
велетенському  барабанові
всіх  сердець.

1922