В оточеннi психопатiв, або Як уникнути манiпуляцiй з боку iнших
Томас Ерiксон


Шведський журналiст i письменник, психолог iз соцiальних комунiкацiй Томас Ерiксон (нар. 1965) став усесвiтньо вiдомим пiсля виходу книги «В оточеннi iдiотiв». Автор винайшов свою модель подiлу людей на психологiчнi типи, на чотири кольори за логiкою поведiнки i темпераментом.

Проте е люди, яких не можна вiднести до жодного типу. Йдеться про психопатiв, з якими потрiбно поводитися вкрай обережно.

Нова книга Томаса Ерiксона дае вiдповiдi на питання: що твориться в головi психопата i чим вiн вiдрiзняеться вiд iнших людей; як «вирахувати» психопата; як захиститися вiд його манiпуляцiй?

Звичайно, не кожен психопат е божевiльним серiйним убивцею. Але бiльшiсть з них – серед нас: у вашому районi, на роботi або навiть у вашiй родинi. Настав час раз i назавжди дiзнатися, як вони манiпулюють вами, – поки не стало надто пiзно!





Томас Ерiксон

В оточеннi психопатiв, або Як уникнути манiпуляцiй з боку iнших





Вступ


Уявiть собi, що перед вами сiдае неймовiрно приваблива особа (жiнка чи чоловiк – вiдповiдно до ваших смакiв) i з захопленням промовляе: «Ви – найпрекраснiша людина, яка менi коли-небудь зустрiчалася!» Ви одразу вiдчуваете, що це – не жарт, що ця людина насправдi мае саме це на увазi. Вiн (або вона) розпитуе вас про вас самих – хоче знати практично все. Ця людина взагалi не говорить про себе, а поводиться так, нiби окрiм вас двох у кiмнатi нема геть нiкого iншого. Вона зосереджуеться на вас як на людинi й робить так, що ви почуваетеся краще, нiж будь-коли у своему життi. Ця особа показуе свое захоплення вами, каже вам лише приемнi речi й висловлюе почуття, якi ви хотiли почути вiд когось усе свое життя. Здаеться, що вона розумiе, хто ви, як вам зараз живеться, що вам подобаеться, а що – нi. Здаеться, ви нарештi знайшли свою половинку. Якимсь незрозумiлим чином у вашому серцi починають вирувати переживання, яких ви нiколи ранiше не вiдчували.

Чи можете уявити собi таку ситуацiю? Можете вiдчути це всерединi себе? Хiба не було би це направду приемним чудом?



Тепер перейдемо до питання: чи можете ви подивитися в дзеркало i чесно сказати, що така ситуацiя на вас нiяк не вплине? Ви вважаете, що не «поведетеся» на такi романтичнi трюки i одразу почнете щось пiдозрювати, будете чiтко розумiти, що ця людина насправдi домагаеться чогось зовсiм iншого? Якщо iдеться не про ваше тiло, то, напевно, про вашi грошi.

Добре подумайте перед тим, як вiдповiсти. Тому що, якщо ви нiколи не бували в подiбнiй ситуацii, то не побачите небезпеки. Ця людина розповiсть вам своi секрети, i вiн (або вона) змусить вас розкрити iй вашi. Ви вiдповiсте на всi питання цiеi зацiкавленоi особи, едина мета якоi – дiзнатися про вас якомога бiльше.

Кiлька рокiв тому я написав книгу «В оточеннi iдiотiв, або як зрозумiти тих, кого неможливо зрозумiти». Вона стосувалася основних аспектiв мови DISA (акронiм авторського пiдходу до визначення типiв особистостi за кольорами. – Прим. перекладача), одного з найбiльш поширених способiв опису людського спiлкування та вiдмiнностей мiж нашими рiзними формами поведiнки. Книга стала справжнiм успiхом, чого я насправдi навiть i не очiкував. Я думаю, що рiч у тому, що е багато людей, таких, як i я, захоплених поведiнкою, звичайно, iнших, але передусiм, i своею власною. І ви повиннi це визнати: я – цiкава людина! Принаймнi для себе самого.

Подiл, який я використовую в цiй книзi, як i в попереднiй, заснований на дослiдженнi Вiльяма Моултона Марстона й складаеться з чотирьох основних категорiй, представлених кольорами, якi використовуються як педагогiчний прийом для лiпшого запам’ятовування. Поведiнка бувае червоного, жовтого, зеленого i синього кольорiв. ЧЕРВОНИЙ позначае домiнантне ставлення, ЖОВТИЙ – натхнення, ЗЕЛЕНИЙ – стабiльнiсть, а СИНІЙ вказуе на аналiтичнi здiбностi.



У наступних роздiлах я проведу для вас оглядову екскурсiю основними практичними значеннями цих кольорiв. Цей iнструмент можна використовувати для того, щоб дiзнатися, як працюють люди, але, вiн, вочевидь, не дае вiдповiдей на усi питання.



Люди справдi занадто складнi, щоб iх можна було вичерпно, повнiстю описати, але що бiльше ви знаете й розумiете, то легше вам помiтити вiдмiнностi мiж людьми, якi, попри все, дiйсно iснують. Метод збирае до купи, можливо, 80 вiдсоткiв всiеi головоломки. Це, звiсно, багато, але все ж далеко не означае стовiдсотковоi впевненостi. Існують iншi аспекти, на якi слiд звернути увагу: гендерний розрiз проблематики, вiк, культурнi вiдмiнностi, мотивацiйнi чинники, iнтелект, зацiкавленостi людей, досвiд усiх видiв; людина на роботi новачок чи досвiдчений «ветеран» якоiсь справи; мiсце, яке ви займаете за вiком серед своiх братiв чи сестер, та багато iнших аспектiв. Щоб спростити, використаемо метафору головоломки-пазла: у нiй дуже багато рiзних частинок.


ТЕПЕР ПЕРЕЙДЕМО ДО ПРОБЛЕМИ

З часом було доведено, що деякi люди вирiшують використовувати запропонований мною iнструментарiй геть хибним чином. А це нiколи не було моiм намiром. Ось чому тепер я хочу вас насторожити проти цих осiб. Дуже поширене питання, яке менi ставили стосовно попередньоi книги про iдiотiв: чи може людина мати всi кольори? «Я маю трохи кожного кольору», – кажуть деякi читачi в довгому списку отриманих мною електронних листiв. Звiсно, люди можуть вiдчувати щось подiбне. Інодi я реагую, як ЧЕРВОНИЙ, часто як ЖОВТИЙ i ЗЕЛЕНИЙ, але iнодi я, звичайно ж, СИНІЙ. Насправдi вiдповiдь на це питання досить проста: у всiх нас е можливiсть використовувати поведiнку, яку ми хочемо, тому що ми – розумнi iстоти, якi здатнi самостiйно мислити. В мiру того, як особистий iнстинкт посилюеться, ЖОВТА людина знае, коли настав час закрити рота й вiдкрити вуха. А ЗЕЛЕНА людина може навчитися говорити те, що вона насправдi думае, вiд душi, навiть якщо це може призвести до конфлiктiв. Але, в основному, у поведiнцi переважають два кольори.


НЕПРИЄМНИЙ ДОСВІД

Приблизно за рiк пiсля публiкацii «В оточеннi iдiотiв» сталася дивна i неприемна подiя. В одному з унiверситетiв я читав лекцiю, пiсля якоi до мене пiдiйшов молодий чоловiк. Вiн став передi мною, просто обличчям до обличчя, вiдштовхуючи убiк майже усiх, хто хотiв до мене пiдiйти, щоби щось спитати. Вiн дивився на мене й говорив, що не впiзнае себе в жодному з кольорiв. Я запитав, що вiн мае на увазi, i вiн сказав, що нiчого з того, що я описав, йому не пiдходить. Вiн мав на увазi, що вiн – п’ятий колiр. Окрiм того, вiн хотiв дiзнатися бiльше про те, як найкраще пристосуватися до iнших кольорiв. Вiн хотiв знати, як цього можна досягти, i його формулювання також було цiкавим: вiн хотiв знати, як вiн може скористатися цими знаннями в найкращий спосiб.

Ну добре.

Вiд мене вiн отримав стандартну вiдповiдь, тому що я не мав жодноi можливостi почати аналiзувати його просто там, на мiсцi, в якому ми перебували, i коли вiн зрозумiв, що нiчого не отримуе на своi наполегливi запити, то вiдiйшов убiк. Проте не вийшов з аудиторii, але вiдступив на кiлька метрiв i весь час спостерiгав за мною, поки я пакував своi речi.

Просто дивився? Насправдi вiн безсоромно не вiдводив вiд мене свого в’iдливого погляду, напевно, хвилин з десять. Я бачив, як люди наближаються до нього, вiтаються з ним i посмiхаються. І вiн щоразу вiдповiдав посмiшкою. Хоча те, що вiн справдi робив, це щось iнше – вiн не посмiхався, а робив вигляд, що посмiхаеться. Його обличчя викривлялось дивною гримасою, свого роду iмiтацiею усмiшки. Деякi люди, яким вiн посмiхався, реагували здивовано, iз запитом в очах, проте iншi не помiчали нiчого дивного. І пiсля кожноi «посмiшки» спрямовував до мене свiй серйозний, зосереджений погляд. Це було дуже неприемно.



Що ж вiн дiйсно мав на увазi, коли запитував про те, як вiн може скористатися цими знаннями в найкращий спосiб?



Мене осяяло своерiдне прозрiння, i я збагнув, що цей молодик мав рацiю в одному: мова DISA дiйсно не покривае абсолютно усi випадки. Насправдi е частина людей, яку не можна класифiкувати. Це – неприемнi особи, з якими ми мусимо бути вкрай обережними. Ми всi чули розповiдi про майстрiв манiпуляцiй, спокусникiв, шахраiв. «Як вiн змiг мене так обдурити?» – зазвичай саме так звучить коментар жертв. «Чому я не помiтив, щоб вiн був шахраем?»

Справдi ж – чому? Тому що цi особи знають, як скерувати вашу власну поведiнку проти вас самих. Вони мають iнстинктивне розумiння того, як манiпулювати людиною i змусити ii робити практично геть усе. У принципi, вони можуть обдурити будь-кого, використовуючи те, що вони дiзналися про цю людину. Їхня мета завжди одна: отримати те, чого вони хочуть. По собi вони залишають лише безлад i хаос.

Отже, перед нами стоiть таке питання: якщо людина не мае власноi особистостi, але завжди лише вiддзеркалюе людину, що перед нею, то хто ж ця людина? Вона не е анi червоною, анi жовтою, нi зеленою, нi синьою. Тодi ця людина – усi кольори разом? Чи якийсь п’ятий колiр? Вiдповiдь – жоден iз цих варiантiв.

Ця людина е чимсь набагато гiршим, ii не можна класифiкувати за категорiями нормальних людей. Вона не мае власноi особистостi, бо лише iмiтуе те, що бачить, i виключно для власноi вигоди. Це свого роду хамелеон iз прихованими особистими мотивами та планами дiй, вiдомими лише йому самому.

І ми можемо бути впевненi, що цей план приносить користь виключно цiй людинi й нiкому iншому.



Я би сказав, що це радше людина взагалi без кольору, тому що той, хто не мае особистостi, хто завжди грае роль, не е по-справжньому повноцiнною особистiстю. Така людина – це скорiше тiнь, вiддзеркалення реальностi, але сама – нереальна. Це свого роду афера на двох ногах. Якщо ви бодай колись натрапляли на таку людину, то ви знаете, про що я говорю.



Проте ким насправдi е тi люди, про яких я веду мову?

Хто ж цi особи, що намагаються мавпувати iнших?

Якою може бути iхня мета?


ПРИКИДАТИСЯ ТАКИМИ, ЯК ВСІ

Якщо говорити простим текстом: вони – хижаки, замаскованi пiд людей. Чи звучить це драматично?

Причина дуже проста: все насправдi драматично.

Цi особи в кiнцевому пiдсумку завдають шкоди бiльшостi з тих, з ким вони контактують, i часто жертва навiть не знае, хто винуватий у нещастях, що з нею вiдбуваються.

Саме це, дорогий друже, психопати й роблять.


НА ЩАСТЯ, ВОНИ РОБЛЯТЬ ЦЕ У ВСІХ НА ВИДНОТІ

Психопати поширенi у суспiльствi, так само, як i будь-якi iншi люди. Вони проникають у компанii та органiзацii, виконують вiдносно мало реальноi роботи й лише в окремих випадках роблять якийсь корисний внесок. Вони рiдко самi просять у ресторанi рахунок, а коли iм доводиться платити, вони нiколи не мають при собi грошей. Зазвичай вони – манiпулятори й обманщики. Вони патологiчно брехливi – бiльшiсть з них бреше навiть тодi, коли немае на це причин. Вони можуть обдурити будь-кого та змусити повiрити iм, i все, що ви iм скаже, обертаеться проти вас. Часто вони е дуже популярними. Багатьом вони подобаються, люди зводять iх на п’едестал та ставляться до них з повагою.

«Як таке можливо?» – запитаете ви. Гарне питання. Чому нам подобаеться людина, яка е такою оманливою? «Не менi», – думаете ви одразу, – «я би зневажав таку персону з першоi секунди». Точно. Якщо б ви знали справжню сутнiсть такоi персони. Але ви ii не знаете – бо вона цього нiколи не виказуе. З невеличкою вдачею, можливо, вам пощастить з’ясувати це наприкiнцi. У кращому разi до того, як ви опинитеся на межi розорення, на руiнах своi колишнiх статкiв, втратите роботу чи зрозумiете, що iзолювали себе вiд усiх людей, яких ви називали колись друзями.

«Ану постривайте», – подумаете ви. – «Психопати – це ж серiйнi вбивцi та гвалтiвники. Бiльшiсть з цих скажених постатей сидить за гратами».

Якби ж усе справдi було так просто!

Правда, багато хто з них у в’язницi, тому що iм не вдалося контролювати своi iмпульси. Вони схильнi до насильства, а iнодi просто дуже недалекi. Коли вони бачать те, чого хочуть, вони йдуть i здобувають це, часто насильницьким шляхом, i такi дii одразу iх виказують. Проте бiльшiсть психопатiв все ж не сидить за гратами.

Найбiльш кмiтливi психопати переважно не вчиняють насильницьких злочинiв, тому вони на свободi, довкола нас. Це тi люди, якi без вагань скористаються будь-якими засобами, щоб отримати те, чого вони хочуть.

Гарантовано, вам вони у життi вже траплялися.


АЛЕ ЧИ СПРАВДІ МИ ОТОЧЕНІ НИМИ?

Назва «В оточеннi психопатiв» обрана навмисно, тому що iснуе набагато бiльше психопатiв, нiж, на мою думку, уявляе собi бiльшiсть людей. Я хочу показати, як ви можете впiзнати майстра манiпуляцiй, i я сподiваюсь, що зможете зрозумiти, як захистити себе, якщо натрапите на таку особу.


ЯКИМИ Є НАСЛІДКИ?

Отой молодик на моiй лекцii, чия дивакувата поведiнка не давала менi спокою протягом декiлькох мiсяцiв: той в’iдливий погляд, облудна посмiшка… Усе було якимсь дуже дивним. Що з ним сталося? Вiдповiдь я одержав зовсiм нещодавно. З рiзних причин я мав нещодавно можливiсть повернутися до того самого унiверситету. Я знайшов завiдувача кафедри, на якiй я читав лекцiю, i запитав в нього про цю молоду людину. Хто це був? Що завiдувач мiг менi про нього розповiсти?

Вiдповiдь, яку вiн дав менi, мене налякала.

Цей молодик привласнив бiля пiвмiльйона крон (майже 50 тисяч евро) з наукових фондiв i, зрештою, завкафедри змушений був повiдомити про це полiцiю.

Але перед тим, як цей молодик вкрав грошi, вiд нього завагiтнiли двi жiнки, що працювали з ним на тiй самiй кафедрi. Одноi вiн позбувся, звинувативши ii у сексуальних домаганнях, а iнша жiнка намагалася вчинити самогубство пiсля того, як iхня любовна афера скiнчилася (ця жiнка, до того ж, уже багато рокiв перебувала в шлюбi).

Двое працiвникiв змушенi були пiти на лiкарняний через стрес i вигоряння на роботi, – i все «завдяки» цьому молодиковi та його iнтригам, якi вiн почав плести у своiй робочiй групi.

Керiвник цiеi групи пiшов з роботи, i вiддiл занурився у справжнiй хаос. Нiхто не знав, що робити, вони забули про цiль роботи, тож ця група просто «пiшла на дно».

Проте цей молодик навчився усмiхатися. Вiн навчився виглядати як той хлопак-друзяка, якого усi люблять. Йому вдалося втриматися в унiверситетi майже два роки, поки його не звiльнили. Нiхто його нi в чому не пiдозрював. Вiн завжди мав на все пояснення. І винним завжди був хтось iнший.

Завiдувач кафедри тремтячим голосом сказав менi, що цього молодика звiльнили пiсля того, як вiн переконав полiцiю i прокурора, що економiчнi злочини вiн вчиняв за наказом завкафедри.

Пiсля тридцяти восьми рокiв вiдданоi працi в унiверситетi завiдувачу кафедри заледве вдалося уникнути судового розслiдування. Грошi, звичайно, зникли, i докази були настiльки розмитi, що нiчого не можна було вдiяти зi справжнiм шахраем.

Я запитав, куди ж пiшов той молодик. Завiдувач сказав менi, що вiн тiльки-но отримав нову роботу в ІТ-компанii. Тепер вiн керував проектом для великих iнвестицiй, якi мали би вивести цю компанiю на новi висоти.

Виявилося, що цей молодий чоловiк все ж навчився «використовувати знання найкращим чином».

Закiнчивши розповiдати менi цю iсторiю, завiдувач кафедри розплакався. Менi було боляче на нього дивитися.



Якби мiг, я би все ж проаналiзував того молодика. Але що б вдалося виявити? Чесно кажучи, я не знаю.

Проте найстрашнiшим е те, що вiн все ще там, «на свободi». І якщо ви натрапите на нього, то краще знати, як дiяти i як поводитися. Тому що вiн зможе «винюхати» усi вашi слабкостi, вiн зробить все можливе й потягне за всi ниточки, щоб знищити вас. Не тому, що вiн ненавидить персонально вас чи тому, що мае щось проти вас особисто, а тому, що так вчиняють усi психопати. Вони беруть вiд вас те, що хочуть. Будь-яким способом. Їх абсолютно не цiкавлять наслiдки.

Вони спокушають та обманюють. Вони брешуть i манiпулюють, крадуть i паразитують, а знищення iнших людей дае iм силу. Це iхне головне паливо.

Перебiльшення? Анiскiльки.



Коли ви читатимете цю книгу, вам, може, бути важко засинати вночi. Я, про всяк випадок, наперед вибачаюся.

Я поясню в цiй книжцi, як ви можете розпiзнати психопата i як можете впiзнати людину з психопатичними рисами.

Я також покажу вам, що ви можете зробити з цими людьми.


ЩЕ ОДНА КНИГА ПРО ПСИХОПАТІВ?

Пiсля публiкацii «В оточеннi iдiотiв» я читав лекцii з цiеi теми по всiй Європi. Книга висвiтлювала певнi речi, якi я завжди вважав само собою зрозумiлими. Люди вiдрiзняються одне вiд одного. Перевiрте самi. Ми це вже знали. Але якою мiрою i яким чином? А передусiм – що ми можемо з цим зробити?



Система кольорiв, мова DISA, основи якоi заклав Марстон, багато що пояснюе, як саме люди функцiонують. Але, як я вже згадував, ця схема не пояснюе всього.

Марстон був, наприклад, першим великим психологом, який дослiджував поведiнку здорових людей. Тодi як Юнг i Фрейд присвятили себе головним чином психiчно хворим.



Чи можна усiх вписати в систему DISA? Насправдi – нi. Ця система працюе тiльки з психiчно стабiльними людьми. Якщо ви маете якийсь дiагноз – такий, як межовий розлад, тяжкий аутизм, шизофренiя або подiбнi розлади, – метод просто не працюе.

Так само вiн не спрацьовуе з психопатiею.


СКІЛЬКИ ПСИХОПАТІВ Є НАСПРАВДІ?

«Зачекайте», – можливо, скажете ви, – «психопатiв так мало, що навряд чи варто турбуватися про них, або що iх не може бути бiльше, нiж одна особа на тисячу населення». Я розумiю хiд ваших думок. Проте психопатiв бiльше, нiж ви собi уявляете. За даними останнiх наукових дослiджень, вони становлять вiд 2 до 4 вiдсоткiв населення. Для порiвняння, я можу сказати, що iх е набагато бiльше, нiж людей, якi проявляють виключно червону поведiнку. Таких е лише близько 0,5 вiдсотка населення; i тим не менше я присвятив iм достатньо сторiнок у попереднiй книзi.

Уявiть собi: ви – чабан, що мае отару з тисячi овець, i ви чули, що поблизу е два вовки. Про кого б ви хотiли дiзнатися бiльше? Про ваших овечок чи… про вовкiв? Мабуть, ви хочете дiзнатися бiльше про вовкiв. Хоча iх мало, i хоча вони не будуть вбивати всiх овець, на яких натраплять, було б добре знати, як вовки поводяться. Бо як тiльки вони вирiшать дiяти, буде занадто пiзно. Тодi вони нападуть на тих овець, яких вони захочуть.



Коли йдеться про психопатiв, йдеться також i про побiчнi ефекти, якi вони викликають довкола себе. Їхня поведiнка впливае на велику кiлькiсть людей, оскiльки наслiдки iхньоi поведiнки рiдко впливають тiльки на них самих. Шкода, яку вони завдають, мае далекосяжнi наслiдки, якi завжди впливають на багатьох.



Ця книга розповiдае про те, як можна захистити себе вiд цих поведiнок. З системи Марстона, з чотирма кольорами, я покажу, як психопат може використати сильнi та слабкi сторони вiдповiдних типiв особистостi для своiх пiдступних планiв. Вiн (або вона) використае це проти вас.

Це, мiж iншим, е однiею з причин, чому з психопатами терапiя не спрацьовуе.

Для них немае лiкiв.



У цiй книзi я повторюю частину наукових знань про чотири кольори. Це я роблю на випадок, якщо ви не читали «В оточеннi iдiотiв». Ви зможете краще зрозумiти мову й термiнологiю цiеi книжки i вам буде ясно, чому деякi приклади е такими, якими вони е.



Якщо ви вже прочитали мою попередню книгу i думаете, що зрозумiли систему на сто вiдсоткiв, будьте терплячими. Пам’ятайте, що повторення – матiр навчання.





Що ближче до iстини, то краща брехня, а сама iстина, коли вона може бути використана, — це найкраща брехня.

    Айзек Азiмов


ПРИКЛАД ПСИХОПАТІЇ

Свiй перший приклад повсякденноi психопатii я наводжу з власного досвiду. Я написав кiлька книг, i пiсля публiкацii першого трилеру молода жiнка, яка хотiла стати письменницею, звернулася до мене через електронну пошту. Вона прочитала мою книжку, писала, що та була чудовою i чи можу я допомогти iй стати письменницею? Моя позицiя з приводу того, як поводитися зi своiми читачами, проста: я справдi дуже цiную всi контакти з тими, хто читае моi книги, i iз задоволенням вислуховую iхнi коментарi, як i в цьому випадку. Але зазвичай не надсилаю бiльше однiеi вiдповiдi. Я не можу розпочати тривалiшого дiалогу, тому що працюю шiсть днiв на тиждень. Я надiслав iй якусь стандартну вiдповiдь i бiльше про ii листа не думав. Але ця жiнка надсилала менi повiдомлення, а ii тон ставав дедалi бiльш агресивним, бо я не вiдповiдав на ii листи.

Через деякий час людина, з якою ми тодi жили разом, отримуе електронний лист, в якому повiдомляеться, що та панянка – тепер вже пiд iншим iменем – перебувае зi мною в стосунках, i що ми збираемося одружитися. Я i моя друга половинка були шокованi, до того ж у повiдомленнi мiстився довгий перелiк серйозних звинувачень на мою адресу. Наприклад, я нiбито мав стосунки з бiльш нiж сотнею молодих жiнок, i вiд мене завагiтнiли щонайменше двадцятеро з них. Усе це – протягом декiлькох мiсяцiв.



(Це нарештi змусило мене звернутися до полiцii, а полiцейськi взагалi дивувались, як я узагалi тодi ще знаходив сили працювати).



Вiд неi надходили листи з багатьма iншими божевiльними речами, але я не можу розповiсти тут про всi. Моя кохана отримала в цiлому близько п’ятдесяти електронних листiв iз рiзним змiстом, але завжди на цю тему.

Паралельно я отримував листи з любовними посланнями вiд тiеi ж панянки. Вона дуже за мною сумувала. Вона дуже хотiла зi мною побачитися. Мовляв, можливо, нам варто пiти хоча б поглянути на ту квартиру в центрi Стокгольма? Через мiй профiль на Facebook, який тодi був повнiстю вiдкритим для стороннiх людей, вона зiбрала масу iнформацii про мене й про мое приватне життя, завдяки чому багато з того, що вона писала, видавалося досить правдоподiбним.



(Попередження: ви не знаете, хто бачить те, що ви робите в соцiальних мережах чи в iнтернетi, i тим бiльше ви й гадки не маете, як люди можуть скористатися цiею iнформацiею).



Ця iсторiя тривала десь пiвроку, поки полiцiя не зупинила ii.

Вона по-справжньому переслiдувала мене. За допомогою соцiальних мереж в iнтернетi молода жiнка зумiла поставити мене в дуже делiкатну ситуацiю, передусiм перед моiми друзями-письменниками, як я. Для мене це було жахливо й досить незручно.

Я навiть i гадки не мав, хто ця жiнка.



«Психiчка», подумаете ви. «Ще одна божевiльна – таких хоч греблю гати!». Можливо. Проте простежуеться певна модель поведiнки.



Полiцейське розслiдування показало, що жiнка вчинила так само щонайменше з одною людиною до мене. Вiн також був письменником, значно старшим за неi, набагато вiдомiшим за мене. Цiлком iмовiрно, що ви про нього чули. Вона довела його до того, що вiн вийшов на пенсiю зi своеi роботи. Я декiлька раз розмовляв з ним, щоб спробувати зрозумiти, але нiхто з нас так i не збагнув, чого саме домагалася та панянка. Можливо, це була своерiдна помста за те, що вiн не пiдiграв ii мрii стати письменницею.



У своiй книзi «Жiнки-психопатки» Лiзбет Даврiндж i Майк Флоретт пишуть: «Помста настiльки для них солодка, що вони [психопати] знаходять задоволення в руйнуваннi, вони цим насолоджуються. Особливо жiнкам-психопаткам припадае до душi емоцiйна помста, соцiальна агресiя у виглядi плiток, якi породжують манiпулятивнi, крихкi та ненависницькi стосунки. Цей тип помсти – теж деструктивний, проте його не так помiтно, як фiзичне насилля, вiдтак його важче iдентифiкувати».



Я точно знаю з власного досвiду, як почуваеться людина, коли iй влаштовують отаке переслiдування.



Полiцiя знайшла цю панянку i викликала ii на допит, пiсля чого майже вмить, немов хтось махнув чарiвною паличкою, переслiдування припинилося. Дивина та й годi, правда? Ця людина вже почала перекладати свою провину на iнших людей, якi, мовляв, могли бути винними в цiй нiсенiтницi. Саме цей фактор посилив мое переконання в тому, що ця панянка не була психiчно хворою. Якби в неi був дiагноз, бодай якийсь значний психiчний розлад, то вона б не змогла схаменутися так швидко. Ця особа увесь час була свiдома того, що вона робить. Проте тiльки-но запахло смаленим, вона згорнула свою дiяльнiсть проти мене та, цiлком можливо, одразу рушила вполювати собi наступну жертву кудись в iншi «угiддя».



У полiцii сказали, що нiколи ранiше не зустрiчали настiльки переконливоi брехухи. Видавалося, наче панянка сама вiрить своiм словам.



Незважаючи на те, що полiцiя мала технiчнi докази про те, що мене переслiдувала саме вона (вони перевiряли ii комп’ютери й знайшли там усi необхiднi докази), ця особа настирливо все заперечувала. Запереченнями вона навiть не обмежилась. Вона висунула обвинувачення проти мене в тому, що я ii погрожував. З ii слiв це я переслiдував ii. Вона звинуватила мене в погрозах вбити ii, у тому, що я буцiмто найняв професiйного кiлера, з яким мав контакт. Серйознi звинувачення, м’яко кажучи.

Єдине, що врятувало мене вiд того, щоб бути пов’язаним з цiею людиною, полягало в тому, що я мiг легко продемонструвати, що перебував у рiзних мiсцях, i з очевиднiстю я не мiг бути там, де ми мали би зустрiчатися, вiдповiдно до ii версii.

Вимальовуеться модель поведiнки.

Ось вiн – метод психопата з руйнування мого життя та моеi кар’ери письменника. Пiдозрюю, що це була помста менi за вiдмову спiлкуватися з нею з приводу ii писанини.

Помститися менi iй не вдалося. Проте iй вдалося тодi зруйнувати моi вiдносини з коханою людиною. Ця вся iсторiя так сильно вплинула на нас, що ми розiйшлися.

На той час в моеi другоi половинки справдi почали проявлятися параноiдальнi симптоми. Кожного дня вона проводила по декiлька годин в соцмережах i вiдстежувала, чим займалася ота панянка. Усi моi спроби заспокоiти ii були марними.



Особа, про яку йдеться, продовжила свое життя й радiсно розважалася на яхтi з якимсь чоловiком. Про це я дiзнався з ii сторiнки у Facebook.

Докори сумлiння, ii, вочевидь, не мучали, тодi як у моеi другоi половинки вже з’явилися патологiчнi ревнощi, що змусило ii iзолюватися вiд усього, навiть вiд дiтей, – щоб переконатися, що це не станеться з нею знову. Коли я не мiг навiть привiтатися з працiвниками магазину взуття або поговорити з офiцiанткою, коли ми заходили на обiд до ресторану, бо мене пiддавали повноцiнному допиту…



На цьому етапi я зрозумiв, що все було втрачено. І це при тому, що я нiколи навiть в очi не бачив цю особу.


СКІЛЬКИ ЛЮДЕЙ ПОСТРАЖДАЛО?

Скiльком людям ця психопатка занапастила життя? Спробуймо пiдраховувати.

Зрозумiло, що йдеться про мое життя.

Двое моiх дiтей також постраждали.

Моя партнерка, з якою ми тодi жили разом. Їi трое дiтей.

Мiй батько i моя хвора мати.

Моя сестра та вся ii родина.

Моi колеги в компанii, в якiй я працював, коли вiдбувалися цi подii.

Усi люди, яких я вважав своiми друзями.

На одного психопата припадае, в цьому випадку, десь п’ятдесят жертв. Один до п’ятдесяти. Два вiдсотки.

Маемо ось таку статистику.



Я розповiдаю цю iсторiю не для того, щоб розчулити вас. Це все я вже пережив. Проте я хочу показати, що постраждати може кожен. Нiхто не застрахований вiд такого роду поведiнки, i, звичайно, я зараз з бiльшою обережнiстю ставлюся до людей, якi трапляються менi на життевому шляху. Я сподiваюся, що ми не так часто особисто з ними стикаемося, хоч я i знаю, що на кожних сто осiб припадае вiд двох до чотирьох психопатiв чи психопаток. Тому я уважнiше ставлюся до дивакуватоi поведiнки людей.



Те, як уся ця iсторiя вдарила по менi та моiх близьких, це все – нiщо, як порiвняти з багатьма iншими тривожними iсторiями, що трапляються в свiтi, тому що дуже часто психопати заходять занадто далеко у своiх прагненнях здобути владу.



Можливо, вам цiкаво дiзнатися, що зi своiми психопатами робили ескiмоси.

Інодi, коли чоловiкам доводилося виходити в море ловити рибу чи полювати на морських тварин, був хтось, хто удавав з себе хворого або пораненого. Вiн не мiг пiти зi всiма, тому залишався на сушi.



Коли за три мiсяцi мисливцi поверталися до свого села, там усе було спалено вщент, а всi жiнки були вагiтними.



Що робили ескiмоси з винуватцем? Вони саджали його на льодину й вiдпускали в море.





Тi, хто настiльки божевiльнi, щоб вiрити в те, що вони можуть керувати свiтом, завжди е тими, хто ним i керуе.

    Стефан Молiне


НАБАГАТО ГІРШИЙ ПРИКЛАД…

Якщо я згадаю Адольфа Гiтлера, про що ви подумаете?

Розв’язавши свiтову вiйну, Гiтлер перетворив увесь свiт на величезну пожежу, яка забрала життя шiстдесяти мiльйонiв людей. На додаток до страждань сотень мiльйонiв людей по всьому свiту, матерiальнi витрати, мабуть, неможливо й пiдрахувати. Подумайте лишень, що можна було б зробити, якби всiма цими мiльярдами можна було скористатися для чогось хорошого!

Якби я стверджував, що Гiтлер був чистопородним психопатом, чи суперечили би ви менi? Мабуть, нi. Суто iнстинктивно ми на фiзичному рiвнi вiдчуваемо його божевiлля. Звiсно, i ви, i я дивуемося, чому нiхто не усвiдомлював, наскiльки божевiльним вiн був? Чому його вчасно нiхто не зупинив? Як могла вся Нiмеччина дозволити йому робити те, що вiн робив? Чому йому нiхто не завадив?

Дуже слушнi питання. І вiдповiдь полягае в тому, що психопати – вправнi експерти в обманюваннi людей довкола себе.

Проте чисто з науковоi точки зору, звiдки ми знаемо, що Гiтлер був психопатом? Дослiдник Кевiн Даттон, автор книги «Довiдник з успiху хорошого психопата», використовував тест особистостi для дiагностики психопатii у дорослих. Тест називаеться «Опитувальник з визначення психопатологiчноi особистостi» (PPI-R), початкову версiю якого розробили Скотт Лiлiенфельд i Брайан Ендрюс для оцiнки певних характеристик некримiнальних груп населення.

Метою було складання вичерпного перелiку психопатичних рис особистостi без урахування антисоцiальноi або кримiнальноi поведiнки.

Тест також мiстить методи для виявлення вiдхилень за показниками здатностi до лiдерства та безвiдповiдальноi поведiнки в цiлому.

Тест PPI-R / IPP-R виявляе вiсiм специфiчних факторiв:



• Макiавеллiстична особистiсть, тобто вiдсутнiсть емпатii та дистанцiювання вiд iнших задля досягнення особистих цiлей.

• Соцiальне пристосування, здатнiсть спокусити та обманювати iнших.

• Вiдсутнiсть емпатii, тобто горезвiсна вiдсутнiсть емоцiй, почуття провини або в принципi зважання на почуття iнших.

• Безобачна вiдсутнiсть довгострокового бачення, тобто труднощi в плануваннi та оцiнцi наслiдкiв своiх дiй.

• Нерозсудлива поведiнка, тобто прагнення до ризикованих дiй, що зазвичай йде плiч-о-плiч з нестачею страху.

• Безвiдповiдальна поведiнка, неспроможнiсть взяти на себе вiдповiдальнiсть за своi власнi дii i замiсть цього звинувачувати iнших або рацiоналiзувати вiдхилення власноi поведiнки.

• Девiантна та iмпульсивна поведiнка, вiдсутнiсть поваги до соцiальних норм чи до соцiально прийнятноi поведiнки.

• Імунiтет до стресу, вiдсутнiсть реакцii на травматичнi подii або на iншi фактори чи подii, якi викликають напруженiсть.


Науковцi роздiлили цi фактори на пiдкатегорii та згрупували для отримання моделi, яку можна в якийсь спосiб iнтерпретувати. Вiзьмемо двi категорii: «Безстрашне домiнування» та «Імпульсивний егоцентризм».

Пiсля дослiдження доступних iсторичних матерiалiв про Гiтлера, Даттон змiг помiстити його в топ людей з серйозними психiчними розладами. Це нас насправдi й не дивуе, хiба не так? Однак Гiтлера випереджають Саддам Хуссейн, Ідi Амiн i король Англii Генрiх VIII.



(Ви можете знайти дослiдження «Що спiльного у психопатiв i полiтикiв» у вересневому номерi American Scientific Mind за 2016 рiк).


ОТЖЕ, САМІ ЛИШЕ ДИКТАТОРИ І ТИРАНИ?

Справдi цiкавим дослiдження Даттона стае тодi, коли вiн застосовуе той самий iнструмент до iнших вiдомих iсторичних лiдерiв i дослiджуе, як вони поводилися зi своiм оточенням. Особливо цiкаво знати, як вони ухвалювали своi рiшення, усвiдомлюючи, що iхнi рiшення впливатимуть на iнших людей. Майже так само високо в списку, як i Гiтлер, Даттон розмiщуе головного ворога Адольфа – Вiнстона Черчилля. У принципi на практично такi самi високi позицii в рейтингу Даттон ставить i двох кандидатiв у президенти Сполучених Штатiв на виборах 2016 року: Дональда Трампа та Гiлларi Клiнтон.

Якщо ми вже говоримо про президентiв США (а ця посада, безсумнiвно, впливае на увесь iнший свiт) то варто згадати про цiлий перелiк тих iз них, хто вирiзняться найбiльшою кiлькiстю психопатичних рис. Даттон iнтерв’ював людей, яких вважають експертами з конкретних президентiв (примiром, це можуть бути iсторики та дослiдники), а також декiлька людей, якi працювали з колишнiми президентами. Не вдаючись до технiчних деталей, скажу, що йшлося про «бали», якi набирали дослiджуванi президенти за такими психопатичними категорiями, як безстрашне домiнування та егоцентрична iмпуль- сивнiсть .




ПЕРЕМОЖЦІ – ГОБЛІНИ-ЛЮБУСИКИ

Найвищу позицiю в рейтингу Даттона займае… Джон Ф. Кеннедi. На другому мiсцi – Бiлл Клiнтон. Обидва вони вiдомi, серед усього iншого, як приемнi, чуйнi та успiшнi особистостi, видатнi оратори, якi з легкiстю завойовують довiру людей. Простими словами, вони – чудовi хлопцi, але «засвiтились» вони iншим, у т. ч. i документально пiдтверджена невiрнiсть своiм дружинам.

Кiлькома сходинками нижче в рейтингу можемо побачити Рузвельта, Джорджа Буша, Нiксона та Лiндона Джонсона.



Ось i перелiк президентiв, за якими не було помiчено психопатичних рис: Джиммi Картер, Джордж Вашингтон, Авраам Лiнкольн, Гаррi Трумен i, власне, бiльшiсть iнших.

На момент написання цiеi книги Даттон не опублiкував жодноi оцiнки президента Барака Обами.

Може здатися дивним, що такi успiшнi та популярнi президенти зайняли настiльки високi сходинки в серйозному дослiдженнi про психопатiв, але пiсля прочитання цiеi книги ви зрозумiете, чому вони там опинилися.



Чому вам треба прочитати «В оточеннi психопатiв»?

Цiею книжкою я не маю на метi налякативас чи змусити не довiряти людям – навпаки. Я хочу, щоб ви дiзналися, кому ви можете довiряти, а якi люди в спiлкуваннi з вами керуються геть iншими мотивами нiж тi, про якi вони вам розповiдають. Якщо ви керiвник пiдприемства й шукаете собi нового заступника, або якщо ви – жiнка, яка вiдчувае, що вона нарештi знайшла того самого чоловiка, або навiть якщо ви доросла людина, яка й досi не може второпати, чому ваш шлунок болить кожного разу пiд час зустрiчей з вашою мамою, то за допомогою цiеi книги ви можете дiзнатися, хто з людей довкола вас – щирий, а хто  – нi. Тверезий i розсудливий пiдхiд до людей навколо – це краще, нiж бездумнi дii, що можуть призвести до катастрофи у ваших стосунках, зруйнувати вас емоцiйно, особистiсно чи фiнансово. Багато жертв психопатiв втрачае iнтерес до життя. Вони занепадають духом i серйозно розглядають можливiсть самогубства.

Тож подивимося, про що й про кого саме йдеться.



Тримайтеся мiцно, ми вирушаемо!




Глава 1

Хто ж вiн такий – психопат?


Я нiколи не заохочую обман i брехню, особливо якщо у вас погана пам’ять, це – найгiршi вороги, яких може мати людина. Рiч у тому, що iстина – ваш найкращий союзник, у будь-яких обставинах.

    Авраам Лiнкольн

Термiн «психопат» набув широкого поширення в 1960-х, хоча перша праця на цю тему вийшла ще 1941-го. Книга «Маска розсудливостi» Гервi Клеклi досi перевидаеться. Сам термiн обговорюеться i в наш час, i я не хочу бути багатослiвним при поясненнi причин уваги до нього. Маю констатувати, що цей термiн широко вживаеться, проте часто  – не зовсiм коректно. Багато хто називае неприемних для них людей «огидними психопатами», але це занадто все спрощуе. На жаль, ми знецiнюемо значення цього слова, забуваючи, що психопати насправдi iснують. У Швецii 1970-х це слово вважалося ганебним, замiсть нього вживали евфемiзм: «тi, хто потребують особливого пiклування». Такий пiдхiд е повнiстю хибним, про що я пiзнiше ще скажу. Уже з 1980-х психопатiв знову почали називати iхнiм справжнiм iм’ям. Спроби використовувати евфемiзми робляться постiйно, але небезпечно приховувати ненормальну поведiнку за ширмами термiнiв, яких нiхто не розумiе. Я вирiшив використати термiн «психопати» по всiй книзi.

Психопати, безсумнiвно, е небезпекою для оточуючих i, загалом, для суспiльства в цiлому. Причина в тому, що вони – вовки, одягненi в прикид милих понi. (Зворот про вовка в овечiй шкурi трохи заiжджений, вам не здаеться?)

Існуе список, складений одним iз найбiльш авторитетних дослiдникiв з цього питання. Канадiець Роберт Д. Хейр працюе над цим з 1960 року i, безсумнiвно, е провiдним експертом. Вiн подорожував по всьому свiтi й читав лекцii про психопатiв впродовж майже п’ятдесяти рокiв. Його думка ясна й категорична: психопати iснують, i iх набагато бiльше, нiж думае бiльшiсть людей.


АЛЕ ЧИ ЦЕ ДІЙСНО ПРОБЛЕМА?

Психопатiя е не менш поширеною нiж, примiром, шизофренiя. Рiзниця полягае в тому, що психопати спричиняють набагато гiршi проблеми, нiж люди зi шизофренiею. Наслiдки нерозумноi поведiнки психопатiв е значними. На мiй погляд, вони вiдповiдальнi за низку дуже ризикованих пiдприемницьких проектiв, за шахрайства, здирництва, пограбування, органiзовану злочиннiсть та торгiвлю наркотиками. Окрiм того вони також вiдповiдальнi за величезнi страждання, спричиненi нескiнченною низкою жорстоких вiйн, безлiччю вбивств i зловживань, згвалтувань, педофiлii, жорстокого поводження з дiтьми, тортур i торгiвлi людьми.

Особисто я також переконаний, що величезна кiлькiсть психопатiв займае керiвнi пости в урядах i, без сумнiву, у вищих чинах армiй багатьох краiн свiту. Для психопатiв статус i сила е неймовiрно важливими: якщо вони можуть пiднятися соцiальними сходами, то чому б не спробувати цього зробити?

Переважна бiльшiсть психопатiв не вчиняе явних злочинiв, вони просто живуть серед нас, як i всi iншi – за маскою нормальностi. І ми навiть не згадували про людей, якi змушують мiльйони iнших людей вiрити, що вони перебувають у безпосередньому контактi з вищими iстотами, якi покарають усiх нас, якщо ми не будемо слухатися iхнiх посланцiв. Подумайте, що в минулому людям доводилося живцем ховати своiх дiтей пiд фундаментом свого будинку, щоб догодити богам. Якщо це не манiпуляцiя, то я не знаю, що це тодi таке.

«Параноiк!» – вигукне до мене хтось iз вас. – «Ви починаете говорити як ‘‘експерт’’ з теорiй змов».

Я розумiю вашу логiку, але продовжуйте читати цю книгу i побачите, як змiниться ваша думка пiсля двохсот сторiнок.



Якщо ви не придiляли багато часу розгляду термiну «психопати», ви, мабуть, задумаетесь. Так багато людей з такою оманливою поведiнкою? Чи можливо це? З iншого боку, це пояснюе iншi речi, якi вам, мабуть, вже спадали на думку.

Не дивно, що свiт такий, яким вiн е!

Озирнiться навколо. Давно ми не жили в такi тривожнi часи, як тепер.

Психопатичний контрольний список Хейра та PCL-R, переглянутий у 2016 роцi



1. Балакучiсть i вмiння справляти враження

2. Манiя величi

3. Вiдсутнiсть каяття i провини

4. Вiдсутнiсть емпатii

5. Патологiчна брехливiсть

6. Здатнiсть обдурювати i манiпулювати

7. Поверхнева емоцiйна чутливiсть

8. Імпульсивнiсть

9. Вiдсутнiсть контролю над своею поведiнкою

10. Потреба в стимулах, схильнiсть до нудьги

11. Безвiдповiдальнiсть

12. Проблеми поведiнки в ранньому вiцi

13. Антисоцiальна поведiнка у зрiлому вiцi

14. Паразитичний спосiб життя

15. Сексуальна розбещенiсть

16. Вiдсутнiсть довгострокових цiлей

17. Нездатнiсть брати вiдповiдальнiсть за своi дii

18. Злочиннiсть у неповнолiтньому вiцi

19. Порушення випробувального термiну

20. Кримiнальна унiверсальнiсть


Для тих, хто хоче знати бiльше про цi типи розладу особистостi, е багато рiзних матерiалiв, i в кiнцi книги я зiбрав список бiблiографiчних посилань у випадку, якщо ви хочете заглибитися в тему. Я хочу дати вам достатньо знань, щоб ви могли знати, коли пiддаетеся впливу людини – однiею або декiлькох – з психопатичними рисами i, перш за все, я хочу дати вам знання про те, що ви можете зробити, щоб захистити себе.

Навiть якщо ви – не овечка (ну або не понi), в день, коли вовки вторгаються на луки, ви маете реалiстично оцiнити своi шанси на порятунок без шкоди для себе. Може це й звучить пафосно, але дiяльнiсть психопатiв е щоденною i мае на метi одне: здобути те, що вони можуть.

Ось кiлька коротких прикладiв того, що означають вiдповiднi ознаки психопатичного характеру.



1. Балакучiсть i вмiння справляти враження


Психопати зазвичай мають вражаючий словниковий запас. Багато хто з них говорить дуже швидко, iнодi важко слiдкувати за ходом iхнiх мiркувань. Вони гарно виглядають, багато посмiхаються, сиплять комплiментами, i вони стають популярними в смiшний спосiб – просто лестячи всiм, кого вони зустрiчають. Хоч те, що вони говорять, часто е абсурдним i непослiдовним, вони змушують нас вiрити, що це – правда.



2. Манiя величi


Вони вважають себе кращими за iнших. Вони гiднi бiльшого й заслуговують на великi успiхи, не так, як усi iншi. Багато психопатiв е класичними нарцисами, якi люблять виключно самих себе. Вони похваляються реальними або уявними успiхами так само легко, як замовляють собi фiлiжанку кави. А ще вони вважають, що вони – вищi за закони, тож не зобов’язанi iх дотримуватися, крiм тих, якi вони самi собi навигадували.



3. Вiдсутнiсть каяття i провини


Психопати за визначенням не вiдчувають докорiв сумлiння. Вони можуть зобразити каяття тодi, коли iм це треба, але iхнi слова нiколи не будуть вiдповiдати дiям. Їх не хвилюе, що вони завдали болю iншим. Неважливо кому – своему заклятому вороговi чи своiй же дитинi. Для них мае значення тiльки власна персона.



4. Вiдсутнiсть емпатii


Психопат знае, що ви вiдчуваете щось, але вiн не зацiкавлений в тому, щоб зрозумiти, що саме. Ви можете дивитися на серйозно поранену людину i думати: «о, як цiкаво», але нiщо в ньому при цьому навiть не ворухнеться. Бiльшiсть психопатiв навiть не турбуе те, що вони не розумiють, що вiдчувають iншi. Вони вважають, що не зазнали «емпатiйного розладу особистостi», тому що це полегшуе iхнi зловживання або обманювання iнших.



5. Патологiчна брехливiсть


Психопати брешуть з легкiстю, наче дихають. Вони навiть не напружуються. Якщо психопата ловлять на брехнi, вiн анiтрохи не збентежуеться. Ви i оком моргнути не встигнете, як вiн вигадае щось iнше i стверджуватиме, що такого вiн нiколи навiть не казав. Психопати брешуть без причини. Їм просто цiкаво обманювати iнших.



6. Здатнiсть обдурювати i манiпулювати


Психопатам легко вдаеться помiчати слабкостi людей. І вони негайно використовують цi слабкостi проти своеi жертви, щоб обдурити ii. Бажання «потоптатися» по iншiй людинi е частиною iхньоi природи. Психопат абсолютно байдужий до почуттiв людей, що робить його вправним манiпулятором. Враховуючи те, що вiн не стурбований тим, що його колись викриють, вiн ризикуе i поводиться з такою нахабнiстю, що нам важко повiрити, що нас обманюють.



7. Поверхнева емоцiйна чутливiсть


Насправдi вони не мають почуттiв. Нi страху, нi побоювань, нi тривоги, нi страждань – нiчого. Тотальна емоцiйна вбогiсть. Однак цi люди не повиннi викликати через це спiвчуття в нас, оскiльки вони, як правило, дуже тiшяться тому, що нiчого не вiдчувають пiд час своiх обманiв та iнтриг. Однак майте на увазi, що психопат без особливих труднощiв симулюе цi почуття.



8. Імпульсивнiсть


Вони живуть у сьогоденнi. Вони не мають планiв на майбутне. Якщо вони хочуть iсти, вони iдять. Вони не витрачають часу на зважування плюсiв i мiнусiв. Для них не iснуе аналiзу наслiдкiв, оскiльки це робить iх уразливими. Нормальна людина може, мабуть, передбачити, що станеться з тим, хтось нападае на людей посеред вулицi, але психопат про це не замислюеться. Ось чому тi, хто найгiрше контролюе своi iмпульси, сидять за гратами.



9. Вiдсутнiсть контролю над своею поведiнкою


Незважаючи на те, що вони експлуатують усiх у своему оточеннi, психопати дуже образливi. Чиясь помилка або крихiтне зауваження сприймаеться ними як провокацiя i може призвести до нападу лютi. Якщо психопат схильний до агресii, то вiн вас ударить або вилле потiк лайки на того, хто просто невчасно вiдкрив рота. Дивина в тому, що iхня агресiя випаровуеться так само швидко, як i народжуеться, наче в них вмонтований якийсь перемикач.



10. Потреба в стимулах, схильнiсть до нудьги


Їм потрiбнi дози допамiну. Емоцii i захоплюючi речi для них дуже важливi. Якщо вони самi не можуть робити божевiльнi речi, вони намагаються спонукати iнших до цього. Коли бiльшiсть iз нас нервуе, побачивши полiцейську машину, i негайно збавляе швидкiсть авто до вказаноi на знаку, психопат може з легкiстю кинути виклик полiцii. Все заради захоплюючого досвiду.



11. Безвiдповiдальнiсть


Вони нiзащо не беруть вiдповiдальнiсть, нiколи. Повернути борги, сплатити за утримання своiх дiтей, захистити себе в разi випадкового сексу – психопат вважае, що стоiть вище за це все. Вiн або вона не пiклуеться про такi речi, тому що свiт повний людей, якi беруть на себе вiдповiдальнiсть. Справжнiй психопат не бере на себе вiдповiдальнiсть навiть за власних дiтей, навiть якщо запевняе iх у своiй любовi. Вiн запросто може довго лишати iх наодинцi без iжi та води.



12. Проблеми поведiнки в ранньому вiцi


У бiльшостi психопатiв психiчнi вiдхилення проявляються вже у вiцi до 12 рокiв: вiд жорстокого ставлення до тварин та iнших дiтей до злодiйства i беззастережноi брехнi. Часто iм притаманнi i раннi сексуальнi зв’язки, навiть трапляються дванадцятирiчнi гвалтiвники-психопати.



13. Антисоцiальна поведiнка у зрiлому вiцi


Справжнiй психопат не зважае на суспiльнi норми. Правила, якi стосуються всiх нас, iх взагалi не обходять, бо цi правила обмежують можливостi робити те, що вони хочуть, тож психопати вигадують власнi правила. Часто-густо саме це е причиною того, що вони опиняються за гратами.



14. Паразитичний спосiб життя


Психопат припускае, що його непересiчнi таланти дають йому право жити за рахунок iнших. Вiн нiколи не сплачуе рахунки, якщо може змусити когось iншого заплатити. Вiн часто з’являеться в списках неплатоспроможних осiб, тому що такi деталi, як крайнiй термiн погашення заборгованостi, iх втомлюють. Вiн нiколи не береться сплатити рахунок у ресторанi (вiн завжди забувае свiй гаманець) i без будь-яких докорiв просить грошей в оточуючих його людей, не маючи анi найменшого намiру iх повернути. Якщо хтось iм за це докоряе, то у вiдповiдь вони звинувачують когось iншого.



15. Сексуальна розбещенiсть


Психопат, як правило, мае багато короткотривалих сексуальних стосункiв. Його чарiвнiсть приваблюе жiнок, тому iм рiдко коли бракуе сексуальних партнерiв. Окрiм того, його постiйна невiрнiсть одночасно дае йому бiльше адреналiну – вiд самого факту подружньоi зради. Так нащо ж обтяжувати себе постiйними вiдносинами?



16. Вiдсутнiсть довгострокових цiлей


Якщо ви живете «тут i зараз», вам не потрiбнi далекогляднi плани. Психопати нiчого не планують – це суперечить iхнiй iмпульсивностi. Вони змiнюють роботу i партнера в залежностi вiд настрою. Вони не замислюються про майбутне i не зважають на минуле. Їхня мета – прожити життя за рахунок iнших, вiд одного враження й переживання до iншого.



17. Нездатнiсть брати вiдповiдальнiсть за своi дii


Психопати нiколи нi в чому не зiзнаються. Навiть якщо вони спiйманi на мiсцi злочину або знятi на камеру – немае значення, бо вiдповiддю буде суцiльне заперечення. Психопат завжди знайде кого звинуватити. Навiть якщо вiн зрозумiе, що зробив щось не так, то знайде цапа-вiдбувайла, щоб усе на нього спихнути. Для нього це така собi розвага – змушувати когось iншого розплачуватися за його витiвки.



18. Злочиннiсть у неповнолiтньому вiцi


Дуже часто психопати мали проблеми в дуже ранньому вiцi за невиконання законiв. Оскiльки психопатiя зазвичай починае проявлятися близько десяти рокiв, проблеми зi законом у психопатiв виникають уже в юнацькому вiцi. Те, що хлопчик п’ятнадцяти рокiв вчиняе згвалтування, серйозне насильство, пограбування або навiть вбивство, безумовно, можна вважати лише ненормальним.



19. Порушення випробувального термiну


Нагадую знову: звичайнi правила психопатiв не стосуються.

Покарання iх теж не лякають. Вони не реагують на загрози чи наслiдки, оскiльки iм бракуе рефлексивного мислення. Це означае, що вони роблять, по сутi, усе, що iм заманеться, як тiльки опиняються на свободi.



20. Кримiнальна унiверсальнiсть


Звичайнi злочинцi спецiалiзуються на чомусь конкретному: напади на машини iнкасаторiв чи на цiннi вантажi, пограбування, чи, примiром, торгiвля наркотиками. Психопати набагато бiльш унiверсальнi: вони – допитливi, i iм не йметься спробувати увесь кримiнал.


ОТЖЕ, ЯК ПРАЦЮЄ ЦЕЙ СПИСОК? НИМ МОЖЕ СКОРИСТАТИСЯ ХТО ЗАВГОДНО?

У списку е двадцять балiв, i залежно вiд тяжкостi порушення особистостi за кожним пунктом людина може отримати рiзнi бали. У перелiку – 20 пунктiв. Примiром, якщо людина, яку ми розглядаемо, нiколи не виявляла ознак нарцисизму, то вона за вiдповiдною шкалою отримуе нуль балiв. Якщо такi ознаки проявляються час вiд часу – 1 бал. Якщо нарцисизм – очевидна риса цiеi людини i проявляеться постiйно – 2 бали. Це означае, що максимально за цим перелiком можна набрати 40 балiв. Вiдомi психопати, такi як Чарльз Менсон або серiйнi вбивцi, набирають вiд 35 до 40 балiв, проте Роберт Хейр застерiгае, що вже 15—20 балiв е приводом для настороженостi, бо перед вами може бути особа з дурними намiрами. Якщо ви зустрiлися з тим, хто «набрав» 30 i бiльше балiв, вам потрiбно швидко подумати над ситуацiею, що склалася та уважно озирнутися довкола. Ви зiткнулися зi серйозною проблемою, бо, у найгiршому випадку, психопат вже пiдiйшов до вас впритул.


ГМ, ЩОСЬ У ЦЬОМУ ВПІЗНАЮ СЕБЕ… І МОЮ ДРУГУ ПОЛОВИНКУ… …

Звичайно, ви можете впiзнати себе в деяких пунктах списку. Чи робить це вас психопатом? Звiсно, нi.

Багато людей мають певнi психопатичнi риси, якi, утiм, не пов’язанi з iншими психопатичними рисами, i це не робить iх психопатами в клiнiчному смислi.

Проте слiд зауважити, що чим бiльше балiв людина набирае за цим списком, тим гiрше для оточення цiеi людини.

Є багато iмпульсивних людей, багато з них чарiвнi, а деякi базiкають увесь час, не затуляючи рота. І це ще не робить iх психопатами.

Існують i серiйнi вбивцi, якi не е психопатами. Багато з них страждае на рiзнi психiчнi розлади, але це вже щось зовсiм iнше.


АЛЕ ЦЕ Ж, МАБУТЬ, ХВОРОБА. ЧИ НЕ ВАРТО ПОЖАЛІТИ ПСИХОПАТІВ?

Психопати не е психотично чи психiчно хворими. Наявнiсть психозу означае, що мозок перебувае в змiненому, ненормальному станi. Цей термiн використовуеться в психологii на позначення серйозного, але тимчасового психiчного стану. Серед захворювань, що можуть викликати психоз, е шизофренiя, шизоаффективний синдром або маячня. Бiполярний розлад i важка депресiя можуть також охоплювати психотичнi симптоми.

Психопатiя, з iншого боку, характеризуеться змiною особистостi; тобто не через психiчнi порушення або психiчнi захворювання. Вважаеться, що психопатiя значною мiрою мае генетичнi причини, але в деяких випадках, зростання в несприятливому середовищi або мозковi травми можуть призводити до неi. Психiчне порушення означае, що потерпiла людина дуже погано почуваеться всерединi, вона страждае психiчно, соцiально i, можливо, навiть економiчно.

Для оточення психiчний розлад або психiчнi захворювання можуть проявлятися рiзними способами. Деякi психiчнi розлади спричиняють соцiальну непрацездатнiсть, вони явно проявляються в поведiнцi або мовi i, можливо, перешкоджають хворому «проявити» свою справжню особистiсть. Розлад класифiкуеться з точки зору самоi постраждалоi людини за тим, якi труднощi вона переживае. Також враховуються самосвiдомiсть людини i сприйняття нею реальностi. Це основна вiдмiннiсть, яку ми повиннi знати, щоб зрозумiти рiзницю мiж психопатiею i психiчними захворюваннями.

Психопат не вважае себе хворим. Власне йому здаеться, що вiн прекрасний, i вважае себе психiчно стабiльним. (Хоча може удавати з себе хворого, якщо це сприяе досягненню його цiлей). Вiн не став психопатом через те, що над ним насмiхалися чи знущалися в школi. Вiн також не належить до тiеi когорти людей, якi «не вiдають, що роблять», коли своiми дiями руйнують ваше життя. За нашими з вами критерiями, психопати – ненормальнi люди, якi, увесь час усвiдомлюють, що вони роблять. Вони просто вважають, що iхне мiсце – на самiй вершинi харчовоi пiрамiди.


ЩО Ж РОБИТИ, ЯКЩО В СПИСКУ Є КІЛЬКА ПУНКТІВ, ЯКІ ДУЖЕ МЕНІ ПАСУЮТЬ?

Рiзниця мiж психопатом i вами в тому, що ви маете моральний стрижень. У вас е гальма. Усiм своiм тiлом ви вiдчуваете, що – правильно, а що – нi. І ви дбаете про iнших. Ви не хочете свiдомо завдавати шкоди будь-якiй людинi з вашого оточення. Якщо ви це зробите, ви, напевно, почуватиметеся погано. Це, серед усього iншого, е тим, що робить вас людиною.

Психопат нiчого не вiдчувае. Вiн робить те, що хоче, бо вважае, що мае право робити все, що йому заманеться. Вiн усвiдомлюе, що за деякi своi дii може потрапити за грати, але це його не зупиняе. Йому просто в головi не вкладаеться, як це його можуть кинути до в’язницi. Вiн розсудливо, iз холодним серцем, iде на ризик, виходячи з припущення, що все йому зiйде з рук. Якщо психопата заарештують, вiн майже напевно буде звинувачувати iншу людину в тому, що сам накоiв. Психопат легко може звинуватити власного брата, оком навiть не повiвши, якщо це врятуе його вiд поiздки до мiсць не таких уже й вiддалених. Йому начхати на вашi страждання, йому байдуже, якщо через нього ви залишитеся без копiйчини чи втратите роботу. Психопат не мае анi крихти розкаяння i нiколи не озираеться назад.

Психопати дбають про те, щоб виглядати нормальними та поводитися як нормальнi люди. Вiн вчиняе усе з холодним i чiтким розрахунком. Вiн все обмiрковуе, але нiчогiсiнько не вiдчувае.

Вiн робить те саме, що й вовк з вiвцями на полюваннi – безжалiсно iх хапае.

Якщо ви нiколи ранiше нiчого не читали про справжню психопатiю, у вас може виникнути багато сумнiвiв й питань щодо всього цього. Я з повагою ставлюся до цього.

Чи дiйсно такi люди iснують? На жаль, так.


ЯК Я ВЖЕ ЗГАДУВАВ, ЇХ НАБАГАТО БІЛЬШЕ, НІЖ ВИ ДУМАЄТЕ

За припущенням Роберта Хейра, щонайменше два вiдсотки населення промислово розвиненого свiту мають достатньо балiв за психопатичним контрольним списком, щоб iх можна було класифiкувати як психопатiв. За дещо свiжiшими даними (Джон Кларк «Працюючи з монстрами») iх може бути майже вдвiчi бiльше – 4 вiдсотки. Майже 3 вiдсотки чоловiчого населення i вiд 0,5 до 1 вiдсотка жiночого населення, ймовiрно, е психопатами.

Так, майже все вказуе на те, що це порушення е бiльш поширеним серед чоловiкiв. Шведський психолог Сигвард Лiнг написав кiлька грунтовних праць про психопатiю, i його оцiнка становить вiд 4 до 5 вiдсоткiв населення. Проте в своiй останнiй книзi «Щоденнi психопати» вiн пише про те, що пiсля майже сорока рокiв дослiджень на цю тему йому доведеться збiльшити цей вiдсоток.

З iншого боку, ця цифра також широко варiюеться в рiзних частинах свiту. З якоiсь причини вважаеться, що вiдсоток психопатiв е вищим у Сполучених Штатах, нiж, примiром, у Великiй Британii. Одна з теорiй полягае в тому, що американське суспiльство пропагуе егоцентричну поведiнку бiльше, нiж британське. Щоб не перебiльшувати, я вiзьму за основу нижню оцiнку в 2 вiдсотки, тодi в найбiльшiй демократii у свiтi – у Сполучених Штатах, – е близько семи мiльйонiв психопатiв. У Швецii маемо iх майже двiстi тисяч – тобто майже стiльки, скiльки людей проживае в Уппсалi.


СПРАВЖНІ ПСИХОПАТИ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ

У щоденному життi ми скрiзь натрапляемо на психопатичну поведiнку. Пiд час написання цього роздiлу я почув iсторiю-приклад, що сталася з друзями з мого оточення.

Лiтня людина, старий холостяк, зустрiв жiнку з п’ятьма дорослими дiтьми. Вони одружилися, добре ладнали, i вiн дожив до глибокоi старостi. Пiсля його смертi з’ясувалося, що вiн залишив по собi значнi статки. Жiнка успадкувала близько 10 мiльйонiв крон (1 мiльйон евро). Приголомшена багатством, яке несподiвано на неi звалилося, вона вирiшила роздiлити його на шiсть рiвних частин. Одна – iй, п’ять – ii дорослим дiтям. Уже протягом трьох мiсяцiв старший син позбавив матiр ii частки, а потiм позбавив грошей трьох своiх братiв i сестру. Але в старшоi сестри виявився iмунiтет до психопатiв (е особлива група людей, яка не чутлива до манiпуляцiй психопатiв, тому останнi зазвичай намагаються iх позбутися, причому часто в досить агресивний спосiб). Вона вiдмовилася «позичати» грошi своему братовi. Тодi брат почав iй погрожувати. Проте сестра його чудово знала, тому не дала братовi жоднiсiнькоi крони. Вiн знизав плечима, та згодом зник. Вiдтодi нiхто з членiв сiм’i нiчого про нього не чув, а грошi пропали разом iз ним.



У газетах не так часто можна прочитати подiбнi iсторii. У чомусь ситуацiя схожа на жорстоке поводження з жiнками: жертви вiдчувають сором, внаслiдок чого такi випадки рiдко виявляють. Зазвичай психопати полюбляють обманювати людей з свого найближчого оточення – найдоступнiших жертв – i полiцii про це не повiдомляють. Найближчi люди е найбiльш уразливими i становлять найменший ризик для холодного та бездушного психопата. «Звiсно ж, це була моя провина», думае бiльшiсть жертв, i нiкому не розповiдае про те, що сталося. А психопати продовжують завдавати шкоди iншим.

Подiбнi iсторii трапляються дуже часто. Психопати вирiзняються паразитичним способом життя. Вони полюблять добре iсти, але нiколи не сплачують рахунки, бо змушують вас платити за них.

Я знаю, що ви подумаете: «Яка ганьба! Нiколи не платити свою частину рахунку! Що ж люди скажуть?» Справдi, щоб на це сказали люди? Проблема в тому, що ви думаете, як нормальна людина, а в цьому разi так робити не варто. До психопатiв не можна застосовувати звичайну логiку. Психопат вважае, що мае право на своi зловживання, тому що вважае себе вищим за всiх нас.




Глава 2

Як забезпечити собi захист вiд психопатiв


Брехня, що повторюеться тисячу разiв, стае правдою.

    Владимир Ульянов (Ленiн) 

Розгляньмо тепер деякi базовi передумови. Ви можете щось зробити, не ризикуючи при цьому вскочити в халепу. Якщо ви вже потрапили в пазурi психопата, то, можливо, уже запiзно й потрiбно буде докласти величезних зусиль, щоб з них видертися. Проте е превентивнi заходи, яких ви можете вжити:



1. Максимально пiдвищiть своi iнстинктивнi передчуття

2. Навчiться розпiзнавати психопатичну поведiнку

3. Визначте межу особистоi поваги, на яку ви заслуговуете як особистiсть



Звучить нiби не так складно, правда? Насправдi зрозумiло, що знання – це сила. Що бiльше ви знаете про те, як проявляеться психопатiя, то бiльшими стають вашi шанси захистити себе вiд манiпуляцiй.

Розгляньмо бiльш уважно цi три моменти й чому вони важливi.



1. Максимально пiдвищiть своi iнстинктивнi передчуття

Усi, хто вважае, що вiдчувае та усвiдомлюе своi iнстинкти на всi 100%  – пiднiмiть руку! Нiхто? Я так i думав. Якщо ви самi не психопат, то приймаете, що е речi, якi ви не можете знати. У кожного е своi бiлi плями  – прогалини, щось, чого ми не розумiемо. Часом це не мае значення, проте iнколи ми демонструемо неочiкувану поведiнку, наприклад, коли нам фiзично погрожують.

Ми справдi не знаемо, як можемо вiдреагувати, доти, доки на нас хтось не скерував свою зброю.

Інодi кажуть, що психопати не розумiють або не можуть зрозумiти почуття iнших. Це найбiльш хибне твердження з усiх, бо не вiдповiдае дiйсностi. Дослiдження вказують на протилежне: вони добре розумiють, як ви почуваетеся в певних ситуацiях.

Ваша проблема полягае в тому, що самi психопати нiчого не вiдчувають i саме тому вони використовують вас. Вони одразу виявляють вашi слабкi мiсця. Вони грають на них без спiвчуття i вони мають можливiсть знайти тi кнопки, на якi слiд натискати.

Ваш найкращий захист – бути надзвичайно пильними з тими, хто зосереджуе свою увагу на ваших слабких мiсцях. Ви повиннi бути набагато бiльш критичними в оцiнцi цих людей, набагато бiльше, нiж з тими, кому байдужi вашi слабкi мiсця чи з тими, хто про них не знае.

(Проте ваша проблема полягае в тому, що напочатку вони не зосереджуються на ваших слабкостях. Вони починають з дечого iншого – про що ми поговоримо трохи згодом).



Якщо ви любите лестощi, це помiтять. І ви виявите, що це надзвичайно легко перевiрити, якщо у цьому е потреба. Для цього треба дозволити комусь безпiдставно вас хвалити i дивитись, як ви на це реагуете. Можливо, ви зашарiетеся чи посмiхнетеся. Якщо такi реакцii вам притаманнi, то ви – ходяча мiшень для хитрунiв усiх мастей.

Якщо у вас е знайомий, який любить рухатися по життю манiвцями й обхiдними дорогами, який не гребуе вдаватися до не зовсiм законних дiй, то вiн однозначно е особливо вразливим до темних планiв психопатiв. Людей, якi увесь час прагнуть заробити легкi грошi, щохвилини дурять умiлi шахраi, якi обiцяють iм золотi гори.

Звiсно, людинi не так просто зрозумiти, ким вона е насправдi. Ймовiрно, ви не впiзнали себе в жодному з наведених вище прикладiв. Однак, мiй друже, ви теж маете слабкi мiсця. Ідеальних людей не iснуе.

У книзi «В оточеннi iдiотiв» я вичерпно пояснив систему DISA, i частину ii я збираюся повторити тут, i в деяких аспектах розглянути дещо глибше, але, як я вже зазначив, одне – читати про рiзнi типи особистостi, i зовсiм iнша справа – правильно iх iнтерпретувати.






Вiкно Джохарi





Вiкно Джохарi е психологiчною моделлю, що характеризуе рiзнi способи спiлкування. Модель розробили в Унiверситетi Калiфорнii у 1950-х роках психологи Джозеф Люфт i Харрiнгтон Інгам (з першоi частини iхнiх iмен i складаеться слово «Джохарi»). Модель описуе, як зростае мiжособистiсна комунiкацiя, коли ми зрозумiло висловлюемося i дослухаемося один до одного, i зменшуеться, коли ми цього не робимо. У всiх видах спiвпрацi важливим е надання один одному зворотного зв’язку. Якщо я можу сприймати зворотний зв’язок, я знаю, як iншi сприймають мене та моi дii. Якщо я зрозумiло висловлююся i чiтко себе проявляю, то даю iншим можливiсть пiзнати мене краще.

Публiчне «Я» охоплюе те, що я знаю про себе i те, що iншi знають про мене. Якщо це поле збiльшуеться, це означае, що збiльшуеться моя вiдкритiсть. Це вiдбуваеться, коли я вiдкриваюся iншим, коли збiльшуе моя чутливiсть до людей, коли я починаю краще до них ставитися. Мое публiчне «я» збiльшуеться, коли я починаю використовувати своi сильнi сторони й дiзнаюся, у чому полягають моi слабкi сторони.

Слiпе «Я» формуеться з того, що я про себе не знаю, але iншi – знають. Це можуть бути речi, якi я кажу i якi зауважують iншi, проте я цих речей не помiчаю i не усвiдомлюю. Примiром, якiсь вирази i реплiки, якi я надмiру часто повторюю.

Невiдоме «Я»

Потаемне «Я» складаеться з того, що про себе знаю я i чого про мене не знають iншi. Йдеться про речi, якi я взагалi не маю намiр комусь розповiдати. Проте, якщо людина занадто багато приховуе вiд iнших, вона вiдгороджуеться вiд свiту високим муром.

Невiдоме «Я» складаеться з того, що анi я, анi хтось iнший про мене не знае. Те, що приховано вiд усiх i, можливо, виявляеться виключно в екстремальних ситуацiях.


ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНЕ ВІКНО ДЖОХАРІ?

Згiдно з цiею теорiею люди з широким публiчним квадрантом, тобто з потужним публiчним «Я», завдяки своiй вiдкритостi до людей, яка полегшуе спiлкування, найкраще пристосованi до ефективноi комунiкацii з iншими. Завдяки цьому, iхне оточення мае суттево менше пiдстав хибно тлумачити або неправильно розумiти висловлювання чи поведiнку вiдкритих до них людей.

Вiдкритiсть сприяе оптимiзацii комунiкацii мiж людьми, оскiльки рiвною мiрою зростае i яснiсть висловлювань, i сприйнятливiсть до того, що кажуть iншi. Завдяки цьому вiкно публiчностi та вiдкритостi вiдчиняеться максимально.

Очевидно, що не завжди бажано використовувати занадто вiдкрите поле публiчностi свого «я». Наприклад, для випадкових або поверхневих контактiв у цьому немае сенсу. Навiщо виливати свою душу незнайомим людям?

(Незважаючи на це, багато людей чомусь так робить.)



Звiсно, рiзним людям ми подаемо себе по-рiзному.

Вашi колеги зовсiм не обов’язково бачать вас такими, якими ви насправдi бачите себе самого. Іншi не будуть бачити тi речi, якi ви вирiшите iм не показувати. Інодi, навпаки, колеги будуть бачити у вас те, що ви самi не помiчаете. І перш нiж ви заявите, що все це вiд того, що вони вас геть не розумiють, я скажу вам, що причина полягае в iншому.

Комунiкацiя залежить вiд одержувача. Спiврозмовник пропускае ваше повiдомлення через своi рамки сприйняття, крiзь своi упередження i власний пережитий досвiд. Незалежно вiд того, що ви насправдi мали на увазi. Незалежно вiд того, чи зрозумiли ви, в якому контекстi це все вiдбувалося.


Деякi приклади слiпих областей

Якщо говорити мовою DISA, то ЧЕРВОНА людина вiдчувае нагальну потребу в поступальному русi вперед, i своему оточенню вона iнодi здаеться напруженою i неввiчливою. ЖОВТА людина залюбки демонструе творчий та винахiдливий бiк своеi натури, хоча ii колеги по роботi весь час намагаються довести до ладу незавершенi нею проекти. ЗЕЛЕНА людина робить все можливе, щоб ii товаришi по командi вiдчували себе добре, тому розносить каву усiм охочим, а ii начальник бачить, що вона уникае будь-яких конфлiктних ситуацiй, навiть тих, в яких правда – за нею. СИНІЙ перфекцiонiст дратуе всiх навколо через свою неспроможнiсть вiдпустити те, що не е бездоганним на всi сто вiдсоткiв. Іншi бачать його патологiчну педантичнiсть, яка для нього е переконанням у тому, що вiн просто робить свою роботу дуже якiсно.

Хто ж мае рацiю, а хто – нi? Це взагалi не мае жодного значення. Просто так вже воно е. Щоб можна було стверджувати, що ви максимально прислуховуетеся до свого внутрiшнього голосу, ви повиннi визнати, що у вас е слабкi сторони. Я вже пояснив, що люди з прихованими намiрами мають дуже хороший нiс i з легкiстю винюхують нашi слабкостi. Тiльки якщо ви визнаете, що не досконалi, то можете повнiстю захистити себе вiд манiпуляцiй. Ви також мусите бути готовi зайнятися не зовсiм досконалими чи приемними аспектами вашоi особистостi.


МОЇ ВЛАСНІ НЕДОЛІКИ – БУДЬТЕ ДУЖЕ УВАЖНІ!

Особисто я не люблю говорити про своi слабкостi. Набагато приемнiше говорити про моi успiхи й насолоджуватися славою та похвалою вiд своiх рiдних i друзiв. Але, звiсно ж, цi слабкостi й недолiки в мене е.

У моему випадку йдеться про iмпульсивнiсть (ЧЕРВОНА поведiнка), що змушуе мене приймати певнi рiшення, ретельно iх не обдумавши. Це такi речi, як, наприклад: великi суми втрат на фондовому ринку; дорогий ремонт вживаного автомобiля, власник якого при купiвлi-продажi запевняв, що машина майже новiсiнька; незграбнi коментарi на адресу людей, яких я дуже цiную, i якi ображалися, а я лишень намагався прикольно пожартувати.

До речi, що стосуеться жартiв: я дуже часто послуговувся жартами в дуже невдалi для цього моменти (ЖОВТА поведiнка). Зараз я вже досить добре контролюю цi iмпульсивнi пориви пожартувати, але зi мною все ще трапляються ситуацii, серйознiсть яких я не змiг повною мiрою оцiнити. Інодi я можу не надавати належного значення деталям, хоча чудово розумiю, що вони грають важливу роль для досягнення результату. Я вже навiть не кажу про те, що я перебиваю спiврозмовника, коли моi думки здаються менi бiльш цiкавими, або стаю нестерпним, коли менi вказують на тiльки що перерахованi недолiки.

Звiсно ж, я маю сильнi перфекцiонiстськi риси (СИНЯ поведiнка). Для мене, наприклад, досi дуже важко прочитати лекцiю без повторного перегляду всього матерiалу, вдосконалення кiлькох слайдiв, вiдполiрування кiлькох формулювань. Хоча я читаю лекцii вже понад двадцять рокiв, я не можу без цього обiйтися.

(Не кажу вже про те, що коли я збираюся посадити якусь рослинку в саду, я не можу ii будь-як уткнути в землю, нi, я повинен огледiти мiсце з дев’ятнадцяти рiзних точок зору, перш нiж взятися до лопати. Люди при цьому дивуються, що, чорт забирай, я роблю).

А ще менi казали, що iнодi, коли я розмовляю з iншими людьми, я можу настiльки зосередитися на деталях, що моiм спiврозмовникам здаюся похмурим i недружнiм. Отакоi.

Якось отак. Усе ж не так погано, правда? Тепер ви знаете про мене трохи бiльше й нiчого з цього, що я розповiв, не можна вважати перевагами. Із цими речима я борюся, i менi часто хочеться поводитися iнакше. Чи робить це мене поганим? Не думаю. Я – звичайна людина. Такий самий, як ви i як всi, кого я зустрiчав. Можливо, це ще й питання вiку. Що старшим я стаю (станом на тепер, коли я пишу цi рядки, менi трохи за п’ятдесят), то легше менi визнавати свою недосконалiсть. За понад два десятки рокiв дослiдження людськоi поведiнки менi довелося дiзнатися багато всього, у тому числi й про самого себе. Незважаючи на це, я розумiю: я маю деякi шаблони поведiнки, про якi й не здогадуюсь. Вони е очевидними для iнших людей, але не для мене.


Який висновок можна з цього зробити?

Якщо я можу визнати своi слабкi сторони, то й ви можете це зробити. Подивiться на них як на можливiсть стати кращими, як шанс для особистiсного розвитку. Якщо для вас це важливо, то саме це допоможе вам бути легше сприйнятим своiм оточенням. Ви зможете швидше досягти своiх цiлей. Тому берiть папiр i ручку, i ви вже знаете, що маете робити.

Коли ви закiнчите, то завжди можете з’iсти папiрчину зi записами, щоб вони нiколи не потрапили у ворожi руки.

Цiлком серйозно: я справдi хочу наполегливо попросити вас смiливо розглянути своi слабкi мiсця. Дiзнайтеся, якi вони, i докладiть зусиль до того, щоб попрацювати над ними. І перш за все, пильнуйте людей, якi, на вашу думку, цiкавляться вашими недолiками. Тому що справдi е тi, хто активно вишукуе слабкостi iнших як можливостi для своiх злочинних дiй.



2. Навчiться розпiзнавати психопатичну поведiнку

Так у чому ж рiзниця мiж психопатами та людьми з психопатичними рисами? Ну, щоби бути класифiкованим як психопат, ви повиннi продемонструвати достатню кiлькiсть рис психопатичноi поведiнки, згiдно з контрольним списком, розробленим Робертом Д. Хейром.

У цьому контрольному списку е пункти, якi самi собою не викликають особливого занепокоення. Балакучий i вмiе справляти враження. Це притаманно багатьом людям. Бiльшiсть ЖОВТИХ можуть цим похвалитися. Або iмпульсивнiсть. Цiлком типова ЧЕРВОНА поведiнка. Можливо, ви часто берете та робите щось, а лише потiм дивитеся, що з того всього виходить… Безвiдповiдальнiсть? Хiба не притаманно ЗЕЛЕНИМ бiгти вiд вiдповiдальностi? Вони не беруть на себе вiдповiдальнiсть, бо це для них занадто складно. Суть в тому, що окремi риси властивi практично всiм людям. Я сам маю двiйку-трiйку психопатичних рис, а може, навiть i чотири. Справа в тому, що варто звертати увагу на тi випадки, коли ви виявили безлiч збiгiв в однiй i тiй самiй людинi, тодi варто бути насторожi.

Менi шкода, але iншого способу висловити це немае. Так само, як голодного вовка не обходить страх або страждання вiвцi, так i психопат анi трiшечки не переймаеться вашими почуттями. Для нього ви, наче та вiвця – здобич i нiчого бiльшого. Так само, як вiвчар навчаеться не пускати вовкiв до отари, так i ви повиннi навчитися розпiзнавати психопатiв.

Навiть якщо ви все ще думаете, що проблема з психопатами, попри всi наведенi доводи, не настiльки велика, я хочу зазначити таке: статистично, без будь-якого сумнiву, небезпека стати жертвою психопата бiльша, нiж загроза будь-якого з таких ризикiв:



• отримати серцевий напад

• захворiти на рак

• ударити молотком по пальцю

• потрапити в автомобiльну аварiю

• бути пограбованим в мiстi в п’ятницю ввечерi

• стати алкоголiком

• втратити усi пенсiйнi накопичення на торгах на фондовому ринку

• ризик бути вигнаним з роботи




Хай там як, але ми все ж захищаемось вiд усього наведеного вище та обираемо, яким життям нам жити. Ми iмо здорову iжу, не п’емо занадто багато алкоголю, використовуемо нашi ременi безпеки i не вештаемося по мiсту самi пiзно ввечерi в п’ятницю. Ми пiклуемося про свою роботу, щоб нас не звiльнили чи щоб саме ми не потрапили пiд звiльнення пiд час наступного скорочення штату. Але ми нiчого не робимо, щоб захистити себе вiд психопатiв. Звичайно, це те, що залежить насамперед вiд того, що ми досi не хочемо вiрити, що вони становлять реальну загрозу. Але якщо ми нарештi збагнемо, що психопати справдi нам загрожують…

Ми не говоримо тут про Ганнiбала Лектера.

Пам’ятайте, що я написав у вступi, ми говоримо про когось, хто цiлком може сидiти на вiдстанi двох робочих столiв вiд вас i посмiхатися вам кожного ранку.

Не будьте наiвними. Виявiть небезпеку, перш нiж вона «виявить» вас.



3. Визначте, на яку повагу як особистiсть Ви заслуговуете!

Який стосунок до цього всього мае самоповага? Вiдповiдь: безпосереднiй. Якщо ви вважаете, що в життi заслуговуете на краще, то переконайтеся, що все для цього робите. І зараз я не говорю про те, що цього треба досягати так, як би це робив психопат. Я маю на увазi, що варто зберiгати здорову й природну повагу до себе, гарну самосвiдомiсть, гарний образ того, ким ви е.

Чи вважаете ви себе хорошою людиною?

Чи вважаете ви, що попри вашi помилки та недолiки дiйсно заслуговуете на те, щоб бути коханими й мати право насолоджуватися життям?

Ця книга не для пiдвищення самооцiнки чи для самодопомоги, але я думаю, що ви на це заслуговуете. Ми всi заслуговуемо на те, щоб бути коханими. Це просто моя базова точка зору.

І все ж, багато хто з нас мае з цим проблеми. Наша самооцiнка занадто низька, тому що ми собi не подобаемося такими, якими ми е. Ми незадоволенi собою, бо хотiли би бути молодшими або старшими, худiшими, красивiшими, бiльш економiчно успiшними, розумнiшими в цьому чи в чомусь iншому. Ми хочемо мати бiльш цiкавого партнера або принаймнi вмiти розмовляти французькою. Хоч там з яких iще причин, насправдi ми незадоволенi тим, ким ми е, а це робить нас дуже привабливою здобиччю для психопатiв або для людей з психопатичними рисами.

У певному сенсi психопати – неймовiрно боягузливi. Вони дiють, як вовк, який потрапляе до отари. Вiн рiдко нападае на альфа-самця – на найсильнiшу тварину в отарi, – тому що не впевнений, що зможе його подолати. Але слабка здобич? Менш удачлива тварина по життю? Без коливань. Вовки накидаються на найслабших в отарi. Повiльнi, тi, чиi голови завжди схиленi додолу, або якi проявляють будь-якi iншi ознаки слабкостi. У разi людей – це тi, якi самi про себе поганоi думки. Така людина, наприклад, завжди буде занадто залежна вiд комплiментiв. Оскiльки ми вiримо, що нiхто не може любити нас такими «страшними», якими ми е, то готовi прийняти кожного, хто проявляе до нас найменшу увагу.

Ви не думаете, що це може статися з вами? Гаразд, але ж ви знаете, що такi люди е, i що деякi з ваших друзiв, менш спостережливi, можуть погано закiнчити. Можливо, знання з цiеi книжки дадуть вам можливiсть пiдтримати цих друзiв або допомогти iм.

Отже, ваше завдання стосовно до самого себе полягае в тому, щоби прийняти себе таким, яким ви е. Працюйте над своiми слабкими сторонами, намагайтеся розвиватися в усiх аспектах. Дiзнайтеся, як ви функцiонуете, думайте про те, якi сильнi сторони ви хочете мати. Паралельно з цим ви можете замислитися над тим, якi своi слабкостi ви хочете перетворити на переваги. Це позитивно, така робота дае енергiю i робить вас бiльш цiлiснiшою особистiстю. Приймiть себе такою людиною, якою ви е.

Подобайтеся собi.

Любiть себе.

Майте на увазi, що для того, щоб це робити, вам не потрiбен нiхто iнший. Розвивайте себе, тому що ви цього хочете, а не тому, що хтось дае вам стусана.

І я хочу завершити, сказавши вам, що наодинцi ви не е сильними. Вовк спершу вiдбивае вiвцю вiд отари, а вже потiм роздирае ii на шматки. Переконайтеся, що психопат не обирае вас i не iзолюе вас вiд близьких i друзiв. Далi у книзi ви знайдете приклади того, як вiн це робить. Звернiться за допомогою до своеi родини та друзiв, якщо ви пiдозрюете, що зiткнулися з проблемою.

Отже, тепер ви маете три важливi речi, на якi слiд звернути увагу.




Глава 3

Хто хоче мене обманути?


Якщо ви не котролюватимете свiй розум, це робитиме хтось iнший.

    Джон Олстон

Подана нижче iлюстрацiя показуе важливий аспект вiдмiнностi бажання просто говорити про щось вiд бажання реально впливати на iншу людину через дискурс. Дослiдження дуже чiтко демонструе, що бiльшiсть рiшень, якi ми ухвалюемо, грунтуеться на емоцiйних критерiях, не на рацiональних. От подумайте самi: у повсякденному життi, коли ми щось робимо, як часто ми послуговуемося логiкою? Зазвичай ми робимо речi просто тому, що вони видаються нам дуже хорошими, – або дуже поганими, – але ми однаково iх робимо. Пiсля цього ми не завжди можемо пояснити, що ж ми насправдi зробили. Нам просто здавалося, що в той момент це була гарна iдея.



Подумайте-но. Востанне, коли ви витрачали чималу суму грошей, чи робили ви це з логiчних i рацiональних причин, чи тому, що вам здалося, що вам буде добре? Коштовна прикраса, автомобiль, будинок? Цього ранку, коли я пишу цi рядки, я дивлюся iнформацiю в iнтернетi. Найдешевший новий (фабричний) автомобiль у Швецii – Dacia. Я не дуже добре розумiюся на автомобiлях, але цей видаеться базовим автомобiлем без якогось особливого обладнання. Невеликий двигун, дешеве страхування i, загалом, низькi експлуатацiйнi витрати. Я переконаний, що це той автомобiль, що працюе добре, якщо ним послуговуватися для пересувань по мiсту. Купiвля такого автомобiля, безсумнiвно, буде цiлком рацiональним вчинком. З iншого боку, я не впевнений, що цей варiант добрий для тих, хто збираеться проiхати шiстдесят тисяч кiлометрiв автобаном. Я взагалi не зустрiчав жодноi людини – власника такого автомобiля, проте в мене багато знайомих, якi мають BMW, Mercedes, Lexus та iншi досить дорогi автомобiлi. «Задля безпеки», – кажуть вони на свiй захист, iз роздратуванням у голосi, коли я запитую в них, чому вони витратили стiльки грошей на автомобiль. Звiсно, безпека – це важливо, але Volvo не коштуе так само, як Lexus, а рiвень безпеки якщо не гiрший, то принаймнi такий самий.







ЧИ Є РІЗНИЦЯ МІЖ МАЛИМИ РІШЕННЯМИ ТА ВЕЛИКИМИ?

А от якщо це купiвля будинку? Тепер ми говоримо про великi суми грошей. Йдеться про критичне мислення i логiчнiсть, iнакше ви можете збанкрутувати. З такою великою сумою грошей на карту (а коли я пишу цi рядки, середня цiна будинку в Швецii становить близько трьох мiльйонiв шведських крон) не можна приймати рiшення на основi емоцiй. Хибне рiшення щодо придбання такоi дорогоi речi як будинок може призвести до катастрофiчних наслiдкiв. Якщо бюджет сiм’i потерпае вiд надмiрно високих витрат на iпотеку, то постраждати може i ваш шлюб. Як колишнiй працiвник банку, я бачив не одну сiм’ю, що просто розсипалася через фiнансову скруту. Отже, при покупцi будинку потрiбно мати холодний розум. Як менi здаеться, бiльшiсть людей саме так i пiдходить до цих речей.

З iншого боку, ви коли-небудь вiдвiдували будинок, виставлений на продаж? Ви виходите з машини, кидаете погляд на гравiйну дорогу, прогулюетеся по саду й уже там кажете своiй другiй половинцi: «Тут я хочу жити!»

Багато людей, з якими я обговорював це питання, стверджуе, що робити так – неправильно. «Розумiете», – кажуть вони з виразом розумникiв, що дивляться на геть недалеку людину, яка не розумiе, про що iй говорять, – «зазвичай треба йти до банку, з’ясовувати залишки на рахунках, робити розрахунки, бо перед прийняттям рiшення, подiбного до цього, необхiдно проаналiзувати дуже багато даних i дiяти за логiкою».

Звiсно ж!

Проте водночас, якщо розрахунок оптимiстичний, чи будемо ми утримуватися вiд купiвлi будинку, про який мрiяли? Чи не будемо ми намагатися переконати суворого працiвника банку, що ми продаемо одну з машин та ще й наш човен? Справдi, кому сьогоднi потрiбнi човни?

Щоб заощадити час, визнаймо нарештi, що ми не такi вже й вправнi у прийняттi рацiональних рiшень. Ми – емоцiйнi iстоти. Ми дозволяемо нашим почуттям керувати нами. Насправдi, я думаю, що так i мае бути. Але це – ключ до розумiння того, чому деякi люди можуть вдало манiпулювати iншими.

Деякi особи вмiють краще впливати на iнших. Саме це робить iх, примiром, успiшними продавцями. Вони знайшли ключ доступу до почуттiв iнших людей. Що не обов’язково означае, що вони е вправними манiпуляторами (навiть якщо це так), однак це свiдчить про те, що вони вмiють завести нас туди, куди iм потрiбно. Інодi це не створюе жодних проблем, бо так i мае бути: можливо, я не зрозумiв значення пропозицii X i тепер нарештi знаходжу когось, хто може вiдкрити менi на це очi. Разом iз тим, незважаючи на мету, з якою це все робиться, вам краще самим зрозумiти, як люди, яких ви знаете, можуть на вас впливати.


ТОЖ ХТО ЦІ МАНІПУЛЯТОРИ? ЗАЗВИЧАЙ ПІДОЗРЮВАНИМИ Є…

Хто мае пiдстави манiпулювати вами та використовувати вас? Тут все дуже просто: це тi люди, якi мають найлегший доступ до ваших почуттiв. Це зазвичай означае, що тi люди, якi найкраще вас знають, входять до списку потенцiйних «пiдозрюваних». Навiть якщо ви не збираетесь негайно починати пiдозрювати свое найближче оточення, я хотiв би попередити вас про зони ризику. Вочевидь це не означае, що ви починаете косо дивитися на всiх навколо вас, але ви також не можете повнiстю заплющити очi та iгнорувати реальнiсть. Знання – сила. Вам не слiд непокоiтися з приводу тих людей, яких ви добре знаете i щодо яких ви певнi, що вони не збираються дурити вас, щоб ви робили для них речi, яких ви не хочете робити. Проте, коли у ваше життя входять новi люди  – будьте з ними пильними. Будьте розсудливими, але при цьому не впадайте у паранойю.

Ось перелiк осiб, якi можуть найлегше вами скористатися:



• Члени сiм’i

• Чоловiк / дружина або ваша друга половинка

• Люди, з якими ви перебуваете в романтичних або iнтимних стосунках

• Учасники трудових вiдносин з вами: ваш начальник, вашi колеги або вашi пiдлеглi

• Друзi та знайомi

• Вашi професiйнi контакти: лiкарi, юристи, психологи або iншi фахiвцi, до яких ви звертаетесь по допомогу.




«Отакоi!», подумали ви. «Це ж, по сутi, усi люди, яких я знаю». Так, i це, звiсно ж, погана новина. Психопати виглядають так само, як i будь-хто iнший, а кожна людина так чи iнакше пов’язана з iншими людьми. Вирiшальним е те, чи стосунки з людиною дають вам щось: силу, дружбу, радiсть, любов або економiчну вигоду. Якщо так, то, вочевидь, цi стосунки е позитивними. Але якщо стосунки завдають вам шкоди, порушують ваш душевний спокiй, вдаряють по ваших фiнансах, вашiй вiрi в майбутне або в саме життя, то з такими стосунками треба щось робити.


ТІ, ДО КОГО ВАМ НІКОЛИ НЕ ДІСТАТИСЯ

Існують також класичнi манiпулятори, яких ви нiколи не зустрiнете в реальностi. Історiя просто сповнена такими людьми. Тирани, якi мордували цiлi народи. Гiтлер манiпулював цiлою нацiею, щоб розпочати криваву вiйну. Терористи змусили нас роздягатися перед незнайомцями в аеропортах. Фанатики манiпулюють молодими хлопцями, щоб тi обвiшувалися вибухiвкою в iм’я того, що нiхто нiколи не бачив. Фiнансовi ринки аж кишать вправними манiпуляторами, що змушують нас дiставати гаманцi та iнвестувати в проекти, в яких нiчого не петраемо.

Деякi речi, що вiдбуваються в свiтi, змушують мене серйозно замислитися над тим, скiльки психопатiв насправдi перебувають на найвищих позицiях iерархii в усiх можливих сферах.

Якщо дивитися на все, що вiдбуваеться навколо нас, просто не можна не зробити певних висновкiв. Але цi люди занадто далеко вiд нас, щоб ми могли до них дiстатися. Ми не можемо нiчого зробити з тим, що свiтом певною мiрою керують за допомогою манiпуляцiй, або, що випливае з наведених прикладiв, серйозноi психопатii. Проте ми можемо зберiгати в порядку та чистотi вхiд до власного будинку.

У цiй книзi я вирiшив звернути особливу увагу на двох пiдозрюваних: вашу другу половинку та вашого колегу по роботi.

Ну добре, ще й вашого начальника.

Можливо, значною мiрою саме його / ii.

Ось деякi речi, якi ви повиннi мати на увазi, перш нiж рухатися далi.


ВАША ПСИХОПАТИЧНА ДРУГА ПОЛОВИНКА

Якби ваша кохана людина була психопатом, це було би дуже прикро. Навiть якщо така людина обiцяе вам непорушну вiрнiсть i любов у церквi перед усiма вашими родичами та знайомими, це тiльки тому, що ця людина навчилася говорити правильнi слова коли треба. Ця людина бачила у фiльмах, як це робиться, i оскiльки психопати – хорошi актори, вони без жодних проблем зiграють цю роль. Справжнi почуття для них незрозумiлi, проте вони знають, як все це мае виглядати. Вони завчають правильнi слова. Можливо, ця людина скопiювала свою шлюбну обiцянку з якогось сайту в iнтернетi або дiзналася, якi слова змушують сльози навертатися на вашi очi. На жаль, ця людина говорить зовсiм не те, що мае на думцi – це все лише частина ii пiдступного плану.

Психопат не мае намiру виконувати своi грандiознi обiцянки; йому радше приемно, що вас вдаеться так довго обманювати. Як ви можете бути настiльки дурними й довiрливими? Ви тiльки-но одружилися з вовком, але ви ще цього не знаете. Але повiрте менi, коли я скажу вам, що ця людина поласуе вами вдосталь.

Бо саме це психопат i робить. Вiн приеднуеться до вас не через любов i повагу. «Чому ж вiн це робить?», дивуетеся ви. Для того, щоб привласнити усе, що ви маете. Зрештою ви можете лишитися нi з чим. Це може зайняти кiлька рокiв, i на деякий час вiн буде виглядати як iдеальний партнер. Вiн буде чарiвним з вашою сiм’ею та друзями, робитиме все для того, щоб побудувати образ класного хлопця. Вiн допомагатиме вам, пропонуватиме взяти на себе вiдповiдальнiсть за деякi завдання (якi, зрештою, вам доведеться i виконувати), i при цьому визначить для себе свою територiю. Навiщо? Якщо ви почнете сперечатися, вiн завжди може розраховувати на пiдтримку iнших – усi ж вважають, що вiн – класний! Бо всiм iншим не доводиться вiдчувати темнi сторони цього психопата.

Разом iз тим психопати не можуть грати роль iдеальноi другоi половинки протягом тривалого часу. Вони швидко втомлюються вiд того образу, який створили, щоб затягти вас у пастку. Як ми вже знаемо, вiн  – не справжня особистiсть.

Потiм психопат переходить до свого справжнього плану: паразитувати на вас доти, доки ви будете в силах це витримувати. Замiсть того, щоб старiти разом iз вами, вiн змусить вас старiти передчасно. Є приклади жертв психопатiв, якi прийняли вислiв «допоки смерть не розлучить нас» в буквальному смислi, як радикальний спосiб нарештi звiльнитися з мiцних пазурiв психопата. Але коли всi вашi грошi зникнуть, коли ви змушенi будете закласти свiй будинок, коли ви перевищите кредитний лiмiт по всiх картках i з вас, по сутi, не буде бiльше що взяти, психопат кине вас i вирушить у полювання на наступну жертву.

Психопати мають вроджену позицiю: усе твое – мое, усе мое – мое.Манiя величi проявляеться в його переконаннi в тому, що вiн мае право паразитувати на вас – жити за ваш рахунок. Ви просто ресурс – нiчого бiльше.

Доброю новиною е те, що якщо ви вчасно помiтите ознаки небезпеки (можливо, пiсля прочитання цiеi книжки), то зможете себе захистити. Ви можете вiдмовитися грати в його iгри. Ви можете чiтко пояснити, що вiдразу ж побачили, що насправдi вiдбуваеться. Ось у чому криеться банальна хитрiсть: якщо ви «погана» жертва, психопат облишить вас i пiде своiм шляхом. У свiтi так багато легких жертв, тож навiщо ж братися за якийсь «складний випадок»?

Якщо ви врятувалися вiд психопата, вважайте, що врятувалися вiд самого себе. Ви стали чимось бiльшим, нiж та слабка людина, яка усiею своею неуважнiстю «благала», щоб ii обдурив якийсь психопат.


ВАШ КОЛЕГА-ПСИХОПАТ

Психопатичний колега очаровуе усiх i кожного. Вiн завжди там, де людно. Ви можете зустрiти його бiля кавоварки, бо там вiн чатуе на свою нову здобич. Його прийом полягае в тому, щоб захопити якомога бiльшу аудиторiю своею неймовiрною особистiстю i змусити людей вважати його класним хлопчиною. Але це просто гра на публiку, вiтрина, яку вiн демонструе людям. Вiн рiдко показуе себе справжнього.

Іншi люди в присутностi психопата можуть здаватися вам просто якимись одурманеними. Вони не бачать нiчого, окрiм людини з гарною зовнiшнiстю, яка добре пахне й завжди говорить правильнi слова в потрiбний момент.

Ця людина майже одразу поводиться як ваш найкращий друг, як вiдданий i надiйний спiвробiтник, вiн – це просто все й для всiх.

Коли я описую все це отак, це здаеться занадто гарним, щоб бути правдою, чи не так? І саме так i е. Проблема в тому, що всi в офiсi зачарованi цiею людиною, i вони, примiром, не помiчають, що в планi роботи ця людина постiйно щось недопрацьовуе. Рiдко така людина е одним iз найпродуктивнiших працiвникiв, бо не мае намiру робити якусь роботу, якщо може примусити когось iншого зробити все за неi. Проте зi задоволенням привласнюе собi здобутки iнших. Вона можете гордо увiйти до кабiнету директора, щоб розповiсти йому про дуже вигiдний контракт, який насправдi уклали ви, i сказати йому, що саме вона стоiть за цiею успiшною угодою.

Коли до вас доходить ця новина, часто бувае занадто пiзно вiдновлювати правду.

Ваш колега-психопат iз легкiстю звинуватить або зганьбить вас, поскаржиться на вас за найменший прокол на роботi, якщо вважатиме, що це пiде йому на користь. Побачивши вашi слабкi сторони, вiн без жодних докорiв сумлiння завдаватиме вам ударiв. Вашi заслуги чи статус на роботi не матимуть нiякого значення.

Якщо ви втратите роботу, це, звiсно, шкода, але це ваша проблема. Навiть якщо вiн знав вашу сiм’ю i грався з вашими дiтьми, вiн запросто мiг би вдарити ножем кожного.

Психопат зможе без жодного докору сумлiння кинути ручну гранату у ваш бiк – нехай вона вибухне, а вiн потiм пiдiйде iз задоволеним виразом обличчя подивитися на вашi розкиданi усюди рештки й на вашу зруйновану кар’еру.

Йому абсолютно байдуже, як ця катастрофа може вплинути на вашу родину.

Я розумiю, як це звучить, але я справдi хочу, щоб ви збагнули, наскiльки психопати е серйозною проблемою.

Щоб висловитися ще зрозумiлiше: срати на вас хотiв ваш колега-психопат.

Що стосуеться посмiшки: психопати взагалi не посмiхаються так часто, як можна помилково вважати. Насправдi вони смiються дуже рiдко. Смiх – це спонтанна реакцiя на щось кумедне, щось неочiкуване; людина бачить щось i займаеться смiхом.

З гумором у психопатiв зазвичай те саме, що й з емпатiею: щоб все спрацювало, треба трохи розумiти людей й мати з ними спiльнi вiдчуття. Але психопати не знають, що е смiшним. Вони не смiються з того, з чого смiемося ми, бо якщо вони спробують смiятися, це виглядало би дуже дивно. Вони це знають i тому уникають.

Психопати нiколи не бувають клоунами свого класу в школi.

Якщо така особа вже е у вашому офiсi, не треба одразу бити на сполох. Невдаха може просто не мати почуття гумору i при цьому не бути психопатом.

Багато психопатiв виглядае радше задумливими, нiж легковажними. Вони завойовують довiру людей тiею теплотою, яку навчилися з себе вичавлювати, а не завдяки привертанню до себе уваги широкого загалу.

Уявiть тепер, що психопатичний колега – не колега, а ваш бос.

Ви розумiете, якоi шкоди вiн може завдати?


ДЕ ЇХ ЗНАЙТИ

Провiвши дослiдження, британський психолог Кевiн Даттон з’ясував, що психопати бiльше представленi в певних професiях. Спiльним знаменником цих професiй е те, що вони надiляють психопатiв владою, грошима, емоцiями, або цi професii пропонують багато можливостей контролювати iнших людей i панувати в iхньому життi.

1. Директор (в значеннi керiвника у своiй сферi дiяльностi, незалежно вiд того, чи саме так називаеться посада)

2. Юрист

3. Медiйник (телебачення / радiо)

4. Продавець

5. Хiрург

6. Журналiст

7. Полiцейський

8. Релiгiйний лiдер

9. Кухар

10. Державний службовець



Найкращий спосiб захистити себе – це пiдвищити самосвiдомiсть й дослухатися до своiх iнстинктiв. Саме цим ми зараз i займемося.

Ми проаналiзуемо, якi кольори ви маете згiдно зi системою DISA.




Глава 4

В оточеннi iдiотiв? Ось як iх позбутися


Я нiколи не брешу… принаймнi не тим, кого я не люблю.

    Енн Райс «Вампiр Лестат»

Тепер ми трохи детальнiше проаналiзуемо, як рiзнi типи особистостi можна перекласти мовою кольорiв, вiдповiдно до системи DISA, про яку я вже ранiше згадував.








ЧЕРВОНА, домiнуюча поведiнка спостерiгаеться в екстравертних особистостях, орiентованих на досягнення своiх цiлей, якi тримають швидкий темп у всьому, що вони роблять. Вони – високо мотивованi, дивляться вперед, люблять вирiшувати складнi завдання, нацiленi на результат. Вони люблять активну дiяльнiсть i швидко починають нудьгувати, якщо довгий час справи нiкуди не рухаються.

ЖОВТА, надихаюча поведiнка означае, що йдеться про веселих, креативних, екстравертних людей, якi з легкiстю i без проблем спiлкуються з будь-ким. ЖОВТІ також полюбляють жвавий темп, але вони набагато бiльше зосередженi на людях у своему оточеннi. Вiд завеликоi кiлькостi деталей вони швидко втомлюються.

ЗЕЛЕНА, стабiльна поведiнка передбачае бiльш помiрковану, iнтровертну поведiнку. Це люди, якi зосереджують увагу на тому, щоб групi було добре, щоб у нiй не було конфлiктiв. Вони люблять спiвпрацювати й вони дуже добре вмiють слухати.

СИНЯ, аналiтична поведiнка, нарештi, вказуе на iнтровертних, впорядкованих людей, орiентованих на об’ективнi факти, якi люблять працювати методично й структуровано. Вони цiнують якiсть роботи й нiколи або майже нiколи не пропускають якихось деталей.

Ось i воно! Тепер ви – експерт? Нi? Я так i думав. Нам потрiбно зануритися трохи глибше в кожен з типiв особистостi.


ЧЕРВОНА ДОМІНАНТНА ПОВЕДІНКА

Альфа-самець або переможець

Найпростiший спосiб розпiзнати ЧЕРВОНУ людину – подивитися iй в очi. ЧЕРВОНИЙ робить те, що може далеко не кожен: вiн ловить ваш погляд, дивиться вам у вiчi й не вiдводить свого погляду.

Ви можете легко помiтити, що бiльшiсть людей просто тримае погляд iншоi людини на кiлька секунд, а потiм вiдводить очi для того, щоб за мить знову глянути на людину. А ЧЕРВОНІ люблять уважно вдивлятися, бо хочуть знати, хто ви. Завдяки цьому вони просто вимiрюють ваш можливий опiр i фактично ведуть себе дуже провокацiйно в цьому планi. Вони з легкiстю можуть «подолати» вас своiм поглядом – «переглядiти» вас.

Другий ключ – рукостискання. Сильне, можливо навiть мiцне. Якщо простими словами – домiнантне. Перед вами людина, яка просто так не здаеться. У консультанта, якого я зустрiв кiлька рокiв тому, було дивне рукостискання. Вiн брав долоню iншоi людини й викручував ii так, що його рука опинялася зверху. А потiм трохи штовхав униз, щоб продемонструвати, що вiн сильнiший за цю людину. Це – приклад екстремального домiнантного рукостискання: людина хоче, щоб ви йому пiдпорядковувалися. Не знаю, чи усвiдомлював вiн, що iншi люди почувалися вiд цього дуже невпевненими.

Коли таке вперше сталося зi мною, я був настiльки приголомшений, що нiчого не зробив. Вдруге я був готовий, тож чинив спротив. Це його здивувало, i вiн стиснув мою руку мiцнiше, на що я вiдповiв йому iще мiцнiшим стисканням. Я подивився йому в очi й запитав, що це вiн робить. Зрештою, вiн перестав домагатися мого пiдкорення. Я не почув нiякого пояснення. Якось у нас з ним так i не склалися добрi стосунки.

Решта мови тiла ЧЕРВОНОЇ людини дае багато пiдказок. Зазвичай вони ходять iз дуже прямою спиною, крокують у певному ритмi. Вони дивляться чiтко перед собою та очiкують, що iншi вiдступатимуть убiк, щоб дати iм дорогу. Звичайно, як i в будь-чому iншому, тут теж е винятки. Але дуже рiдко зустрiчаються лiнивi ЧЕРВОНІ люди, яким усе байдуже. Просто вони так не функцiонують.



Як розпiзнати справжнього альфа-самця?

ЧЕРВОНІ люди, як правило, говорять вiдносно швидко й настiйливо. Вони можуть без жодних проблем пiдвищити голос, якщо в цьому е потреба. Уточнюю: якщо вiн вважае, що в цьому е потреба, тобто хтось iз ним не погоджуеться. Тодi вiн повторить той самий аргумент зi свого боку  – але голоснiше. Вiн – природжений борець, який iз радiстю ухопить вiд якоiсь справи шматочок понад мiру. ЧЕРВОНІ зi задоволенням продовжуватимуть сперечатися, навiть якщо вони вже протягом розмови второпали, що помиляються, але через те, що ненавидять програвати, продовжуватимуть сперечатися далi.

«Непривiтнi якiсь», – подумаете ви. Це не хвилюе ЧЕРВОНУ людину. Це не тi люди, якi характеризуеться хорошими особистими стосунками, i те, що ви думаете про нього, його не бентежить – вiн спокiйне житиме з цим далi. Можна сказати, що це – одна з сильних сторiн ЧЕРВОНИХ: вони не дозволяють думкам i почуттям iнших суттево на себе впливати. Вони не зовсiм нечутливi – це зовсiм не так. Вони просто вмiють розрiзняти мiж речами та людьми.

Кiлька рокiв тому в органiзацii, з якою я працював, я знайшов хороший приклад: там був керiвник вiддiлу, не тiльки ЧЕРВОНИЙ, але й з багатьма жовтими рисами, але його «червонi» риси особистостi були достатньо потужними, щоб «стикнутися» з наступною ситуацiею.

Одна з робочих груп мала дуже низьку продуктивнiсть. З дисциплiною в них було все погано, а моральний дух робiтникiв – на нулi. Люди приходили на роботу та йшли з неi коли iм заманеться, обiднi перерви тривали як завгодно довго, працiвники дуже багато часу проводили за нишпоренням в iнтернетi в своiх приватних справах протягом робочого дня, i мало хто з робiтникiв цiеi групи вiдповiдав за щось за межами свого робочого столу. Керiвник групи неодноразово намагався якось виправити ситуацiю, але йому так i не вдалося щось зробити. За показниками група суттево не дотягувала до поставлених цiлей вже протягом досить тривалого часу. З восьми подiбних груп ця була беззаперечно найгiршою.

Що би ви зробили на мiсцi начальника вiддiлу? Напевно, спробували б дати зворотний зв’язок? Так i сталося. Начальник вiддiлу викликав до себе керiвника групи об одинадцятiй ранку й подiлився з ним своiми мiркуваннями (тобто дав зворотний зв’язок) щодо роботи спiвробiтникiв пiдроздiлу. Звичайно, цей зворотний зв’язок був переважно негативним, бо чогось iншого годi було й очiкувати.

Оскiльки менi довелося бути тiею людиною, яка згодом мала вирiшувати цей конфлiкт, я знаю, що зворотний зв’язок спочатку був досить збалансованим. Начальник вiддiлу висловив свою думку про поганi показники групи й попросив керiвника групи запропонувати способи покращення ситуацii. Але оскiльки той лише виправдовувався i казав, що не несе нiякоi вiдповiдальностi за погану роботу своеi команди, настрiй начальника вiддiлу швидко зiпсувався.

Закiнчилося тим, що вiн дав прочухана керiвниковi вiддiлу та поставив пiд сумнiв його компетентнiсть. Їхню розмову можна було чути навiть у коридорi. Начальник рознiс його роботу в пух i прах, але це сталося лише тому, що той вiдмовлявся вислухати предметнi аргументи по сутi. Проблеми в колективi бачили всi, але керiвник нiяк не хотiв iх помiчати.

Реакцiю лiдера групи легко можна було передбачити. Вiн здувся й зiм’явся, наче проколота шина. Вiн пiдвiвся зi свого крiсла з переконанням, що йому доведеться залишити компанiю, якщо нiчого в його групi не змiниться. Коли вiн уже взявся за дверну ручку щоб вийти з кабiнету та зустрiти принизливi погляди усiх своiх колег, вiн раптом чуе голос свого боса, який мить тому скаженiв вiд лютi: «До речi, ви на обiд вже ходили?»

Саме цiеi частини поведiнки ЧЕРВОНИХ багато хто не розумiе. Але це пов’язано саме з тим, що ЧЕРВОНІ вiдрiзняють факти вiд людей. Так, начальник вiддiлу був злим на керiвника групи, бо той не хотiв дослухатися до предметних аргументiв. Нi, вiн не зневажав керiвника групи, i вiн, звичайно, у жодному разi не ставився до нього з презирством. Але вiн був незадоволений його дiяльнiстю. Ось чому вiн дам йому прочухана. Тодi вiн зрозумiв, що це був час обiду, i було б добре пообiдати в компанii з кимось.



Тиснiть на педаль газу! Чому ви так повiльно волочитеся?

Вони крокують уперед iз неймовiрною швидкiстю. Вони працюють дуже швидко. Інодi вони пропускають якiсь деталi, але тримають шалений темп у всьому, що роблять. Зазвичай вони роблять кiлька справ одночасно. Поспiх також е типовою рисою ЧЕРВОНИХ. Навiть коли немае потреби поспiшати, iм однаково треба квапитися. Вони люблять робити багато чого й не люблять сидiти без дiла.

Один мiй колега, якого я вважаю своiм хорошим другом, яскравий приклад ЧЕРВОНОЇ людини: вiн не марнуе за бездiяльнiстю анi хвилини свого робочого дня. Якщо доводиться чекати на таксi, вiн скористаеться цим часом, щоб подивитися свою електронну пошту. Якщо вiн потрапить у затор на дорозi, то встигне зробити кiлька дзвiнкiв. Коли вiн отримуе повiдомлення електронною поштою, то зазвичай вiдповiдае одразу, щоб не вiдкладати на потiм. Повернутися пiзнiше до перегляду поштовоi скриньки, щоб з’ясувати, на якi повiдомлення ще треба вiдповiсти – усе це просто займае багато часу. Ось чому вiн вiдповiдае на листи одразу. Якщо треба сидiти в залi очiкування в аеропорту, вiн робить те саме. Кiмнати готелiв здаються йому наче зробленими для того, щоб в них працювати. Завжди можна знайти час, щоб написати листа, переписати начисто протокол або зайнятися презентацiею, яку рано чи пiзно однаково треба пiдготувати.

Є й iншi люди, не тiльки ЧЕРВОНІ, якi вчиняють так з точки зору ефективностi, але вони зазвичай роблять це, щоб якомога швидше звiльнитися. Вони намагаються швидше покiнчити з роботою (якщо ви розумiете, про що я). Вони можуть заробити собi кiлька годин, заощадивши iх протягом звичайного робочого тижня, а потiм пiти додому в п’ятницю одразу пiсля обiду. Вiдмiннiсть полягае в тому, що ЧЕРВОНИЙ так не робить. Вiн не йде додому просто тому, що закiнчив свою роботу. Вiн скористаеться нагодою для того, щоб взятися за новi завдання.

Мiй улюблений приклад – це коли мiй ЧЕРВОНИЙ колега водночас пише листи, розмовляе по скайпу й слухае мою презентацiю. Навiть коли бесiда по скайпу загострилася, – до того ж вона вiдбувалася англiйською, а не його рiдною шведською, – вiн не пропустив жодного мого слова. Вiн кришталево чiтко проаналiзував мою презентацiю. А це ще одна видатна особливiсть ЧЕРВОНИХ: багатозадачнiсть – здатнiсть водночас робити кiлька справ. ЧЕРВОНІ вмiють робити багато справ одночасно й можуть обробляти великi обсяги iнформацii за дуже короткий час. Хитрiсть полягае в тому, що вони не вдаються до рiвня деталiзацii, а скорiше зосереджуються на глобальних речах. Вони мають дуже ефективний погляд з висоти пташиного льоту й швидко вирiзняють закономiрностi i тренди серед великоi кiлькостi iнформацii.

Вони звертають увагу на цiле, на вiдмiну вiд тих, хто любить деталi, якi ЧЕРВОНИХ навiть не обходять. Тьху!



Що ж корисного дають командi ЧЕРВОНІ?

ЧЕРВОНИЙ дивиться за тим, щоб в органiзацii завжди були рух i драйв. Оскiльки вiн любить рухатися, iншi будуть натхненнi робити те саме. Це у разi, якщо вiн не вовк-одинак, якi також трапляються. Але ЧЕРВОНИЙ породжуе iдеi, дiлиться своiми думками щодо iдей колег i забезпечуе прийняття рiшень. Хоча багатьом iншим важко приймати рiшення, ЧЕРВОНІ завжди пiднiметься посеред зустрiчi та чiтко скаже без вагань: «Тодi так ми це й зробимо». Потiм вiн вийде й почне справдi це робити. Напевно, вiн створить своерiдну систему для забезпечення втiлення в життя задуманого плану. Незважаючи на те, що СИНІЙ – це той, що в основному створюе процедури на рiвнi деталей, ЧЕРВОНИЙ також любить мати структуру того, як робити речi.

Пiзнiше я опишу основнi недолiки ЧЕРВОНИХ i як пiдступна людина може чогось вiд них домогтися. Якими б суворими вони не здавалися, навiть ЧЕРВОНІ мають своi слабкостi, а тi, хто iх знае, може з легкiстю ними скористатися у своiх манiпулятивних цiлях.



Ось деякi речi, якi ви повиннi мати на увазi

Я завжди вважав, щоб безсумнiвно, саме ЧЕРВОНИЙ – це той колiр, з яким обходитися найлегше. Проте по роботi я зустрiчав багатьох людей, якi вважали ЧЕРВОНУ поведiнку дуже складною та вимогливою. Насправдi вирiшення проблеми досить просте: потрiбно не брати близько до серця iхнiй грубуватий стиль спiлкування. Якщо ви можете зрозумiти, що це просто така вже в них манера i вона не стосуеться особисто вас, ви легко поладнаете з ЧЕРВОНИМИ.

Простий спосiб добре взаемодiяти з ЧЕРВОНИМИ на роботi – завжди бути добре пiдготовленим. Переконайтеся, що ви маете при собi всi документи та всi данi пiд рукою, спробуйте чiтко визначити, чого ви очiкуете вiд зустрiчi, i знайте, як вiдповiсти на запитання, якщо iх вам можуть поставити. Вiн може й не зробити цього. Що зрозумiлiше ви поясните, то менше запитань отримаете. Але якщо ЧЕРВОНИЙ учуе з вашого боку невпевненiсть, то будуть до вас питання, до того ж нещаднi. Якщо ви вiдчуваете, що «плаваете» у певних питаннях, вiн буде на вас тиснути. Тому переконайтеся, що ви чiтко знаете, про що говорите.

Якщо йдеться, примiром, про справдi важливу презентацiю, то цiлком розумно було би попрактикувати свою промову заздалегiдь. Незалежно вiд того, чи збираетеся ви обговорювати свою зарплату, шукати нову роботу, продавати своi послуги потенцiйному клiентовi або представляти начальниковi звiт за своiм проектом – потренуйтеся в представленнi ваших найважливiших аргументiв. ЧЕРВОНІ люблять кидати виклик. Якщо ви сказали, що слiд обрати альтернативу B (а ви це можете сказати, лише якщо точно в цьому переконанi), то не змiнюйте свою думку, якщо вiн ставить ii пiд сумнiв. Вiн запросто може просто перевiряти, чи ви справдi впевненi в тому, що говорите. Якщо ви скажете, що, мовляв, i альтернатива C може спрацювати, то вважайте, що ви вже програли. В очах ЧЕРВОНОГО ви будете нерiшучою людиною, а це вам аж нiяк не допоможе.

Уявiть, що ви йдете до кардiолога, який повiдомляе вам, що причина вашого поганого самопочуття полягае в тому, що вам конче потрiбна операцiя – потрiйне шунтування серця. Якщо ви йому заперечите: «А може вистачить i подвiйного шунта?», а лiкар вам вiдповiдае: «А може й вистачить, можемо спробувати». От пiсля цього ви би лягли до такого хiрурга пiд нiж?

Мабуть, що нi. І ЧЕРВОНИЙ теж не пiшов би до такого хiрурга. ЧЕРВОНІ хочуть знати, що ви точно розбираетеся в тому, про що говорите.

Важливим аспектом, який потрiбно мати на увазi пiд час зустрiчi з ЧЕРВОНИМИ людьми, це те, що не можна озиратися назад, а треба дивитися лише вперед. Краще обговорювати те, чого ви можете досягти. Опишiть – коротко й по сутi – що можна отримати вiд альтернативи В. Якоi мети ви досягнете, прийнявши саме це рiшення. Якщо вас запитають: «Звiдки ви це знаете?», то стисло викладiть передiсторiю. Це цiкаво, а ЧЕРВОНІ не полюбляють безрозсудних рiшень, але iм подобаеться говорити про цiлi та результати. Зосередьтеся на них.



Бога ради, тiльки не робiть ось чого!

Те, чого слiд уникати з ЧЕРВОНИМИ людьми, так це крадiжки iхнього цiнного часу. Ви марнуватимете iхнiй час, якщо будете погано пiдготовленi до зустрiчi, якщо будете погано органiзованим нехлюем. Переконайтеся, що на комп’ютерi ви вже вiдкрили усi потрiбнi документи, щоб не нишпорити в пошуках потрiбного файлу пiд час наради, змушуючи ЧЕРВОНИХ на вас чекати. Якщо вони витратять на вас зайвi двадцять секунд свого життя, будьте певнi, що це – ваш провал. Вони стукнуть пальцями по столу швидше, нiж ви встигнете вимовити «втрачена пропозицiя». А якщо ЧЕРВОНИЙ дiстане свiй смартфон, то вважайте, що це – фiаско, бо ви його втратили.

Якщо пiд час обговорення вам потрiбно буде дiстати додатковi документи, зробiть це оперативно й без зайвоi маячнi. ЧЕРВОНІ не бажають чути вашi белькотливi вибачення чи нiсенiтницi. Вони зможуть почекати у тишi, якщо ви спокiйно зробите все, що треба. Доведiть свою ефективнiсть: знайдiть вiдповiдь i та надайте ii.

Загальне правило таке: пустопорожня балаканина про те й про се – погана iдея, навiть з тими ЧЕРВОНИМИ, яких ви добре знаете. Якщо йдеться про вашого хорошого друга, i ви запросили його на шашлик на природi, то буде доречно обговорити з ним вашi плани на наступну вiдпустку. Але якщо ви сидите в офiсi, то навiть зазвичай охочий до розмов ЧЕРВОНИЙ не захоче чути непотрiбних фактiв або плiток вiд когось з клiентiв. ЧЕРВОНИЙ хоче знати про проект, що на ньому можна заробити i яка з нього буде вигода саме для нього. Не патякайте з ним про речi, якi не стоять на порядку денному. І робiть все швидко. Пришвидшуйте справу не швидшим темпом мовлення, а за рахунок використання меншоi кiлькостi слiв.

Наступний момент стосуеться особистих тем. Звичайно, я також вiдвiдував курс, в якому дiзнався, як важливо будувати стосунки з клiентом. Але коли справа доходить до ЧЕРВОНИХ людей, то краще подумати двiчi. Вiн не прийшов стати вашим новим друзякою для походiв в сауну, вiн прийшов у бiзнесових справах, i вам треба про це завжди пам’ятати. Питання на кшталт того, де його дружина вивчала психологiю або в якiй спортивнiй школi його син грае у футбол, вас взагалi не обходять.

«Однако», – можливо, подумаете ви, – «я мав багато розмов на приватнi теми з ЧЕРВОНИМИ особистостями, яких я заледве знав. Я розповiдав про мiй вiдпочинок у В’етнамi, i вiн розповiв менi про свою поiздку на Балi».

Звiсно. ЧЕРВОНІ люди можуть бути нетерплячими, але вони не дурнi. Вони знають, що мусять вам пiдiгрувати. Бiльшiсть з них добре знае, що не можуть вiдправити усiх геть з очей своiх, i iм вiдомо, що бiльшiсть людей полюбляе трошки побазiкати. Але завжди майте на увазi: вони волiють цього уникати. Якщо ви допоможете iм заощадити час, просто пропустивши всю непотрiбну балачку про те й про се, вашi бiзнесовi справи з ЧЕРВОНИМИ пiдуть краще. Ви заслужите iхню довiру, бо вони вважатимуть вас цiлеспрямованим та ефективним бiзнесменом, партнером по бiзнесу, спiвробiтником чи начальником.

На завершення, я хотiв би ще раз нагадати, що вам не потрiбно сприймати жорстку поведiнку ЧЕРВОНИХ як щось особисте. ЧЕРВОНИЙ каже те, що думае, i вiн рiдко коли вчиняе щось iз злим намiром. Вiн може розчикрижити вашу ретельно продуману пропозицiю на шмаття лише трьома реченнями – i ви вiдчуете, наче вас рiзали по живому. Проте йшлося не про вас. Ви – не настiльки важливi, принаймнi не в такому розумiннi. Те саме вiдбуваеться i в iншому разi – якщо вiн радiе i пристае на вашу пропозицiю, це не означае, що ви раптом станете близькими друзями. Це лише означае, що йому сподобалася ваша пропозицiя. Зворотний зв’язок щодо змiстовних питань буде завжди щирим.

На тему зворотного зв’язку: якщо ви запитаете в нього, чи подобаеться йому ваша нова яскраво-червона сорочка, то будьте готовi самi розгрiбати наслiдки такого необачного вчинку




НАДИХАЮЧА ЖОВТА ПОВЕДІНКА

Жартун-вигадник або компанiйський хлопак

Посмiшка. Нiхто не посмiхаеться так багато, як ЖОВТІ. Завжди е привiд для смiху. А чому б i нi? Життя насправдi прекрасне, хiба ви так не вважаете? Ви також розпiзнаете ЖОВТИХ по тому, що вони дуже вiдкритi i зазвичай говорять дуже швидко. ЖОВТИЙ невимушено говорить iз будь-ким. І вiн робить це дуже часто. Якщо ви хочете оперативно iдентифiкувати ЖОВТУ людину, подивiться, хто стоiть у центрi групи людей i багато говорить. Не так вже й рiдко ця сама людина починае своi речення зi слова «Я».

Гречнiсть. Вони роблять так, що ви почуваетеся комфортно. Вони тиснуть руку впевнено, але не сильно. Вони не мають такоi потреби в домiнуваннi, як ЧЕРВОНІ люди, але можуть запросто покласти свою руку на ваше плече, щоб показати вам, наскiльки вони радi зустрiтися саме з вами. І це працюе. Зазвичай люди в компанii ЖОВТИХ людей почуваються дуже добре.

Проте через деякий час ви помiтите, що хоча й ЖОВТИЙ запитуе у вас про щось весь час, здаеться, що вiн насправдi не слухае, що ж ви вiдповiдаете. Тому що вони зазвичай не слухають. Вони бiльше говорять i створюють гарний настрiй довкола. Потайки ми починаемо дивуватися, чи цiй людинi було би так само добре й без нас.

Мабуть, нi. ЖОВТИЙ – це типова соцiальна iстота. Вiн хоче, щоб довкола нього були люди. Якби ЖОВТИЙ був змушений засiсти в кабiнетi, до якого не заходить жодна душа, то, безсумнiвно, вiн би там зав’янув i сконав. Нi, вiн завжди буде там, де е люди. ЖОВТІ мають широке коло друзiв, знають багатьох людей i мають довжелезний список контактiв у мобiльному телефонi – довший, нiж ви собi можете уявити. Пiд час розмови не мине й кiлькох хвилин перед тим як вiн спитае, як вас знайти на Facebook. Одна мить – i ви вже друзi! Класно!



Що ж ми бачимо окрiм смiху i витiвок?

ЖОВТІ завжди будуть креативнiшими, нiж всi ми з вами. Звичайно, це не означае, що тiльки в них народжуються iдеi, але саме вони мають рiдкiсний дар перевернути все з нiг на голову, змушуючи нас дивуватися, як вони змогли таке вигадати. У вiдповiдь вони тiльки знизують плечима i посмiхаються. Знову й знову. Якщо ви вважаете, що якусь iдею варто докладнiше дослiдити, то саме ви й мусите ii записати, бо ЖОВТИЙ навряд чи це зробить. Документацiя – не iхня сильна сторона. У кращому випадку вони просто запишуть кiлька слiв на стiкер. Можливо, вони займуться ним детальнiше пiзнiше – але це не точно.




Конец ознакомительного фрагмента.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=51131279&lfrom=936834961) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.