Книга «Безтінні» Хасан Алі Топташ

Стамбульський перукар (головний герой, безіменний оповідач) відчуває невідому тягу “бути тут і водночас у дуже далекому місці”. Одного дня він залишає промені неонових вікон свого барбершопу й вирушає до віддаленого села, де довідається про загадкове зникнення місцевого перукаря Цинґилі Нурі. Приймаючи в оренду його порожню крамницю, він намагається завести нове життя “як ніхто”: без родини, без минулого. Проте самота та спогади тягнуть його назад, бо навіть у віддаленій глибинці тіні “тих, кого не видно” всюди поруч.

Колись у тому селі ніколи не було снігу, але “Cennet’in oğlu” (Син раю), поет із загадковими обома очима, марить про сніжні заметілі. Пошуки зниклої дівчини Ґюверчин (що в перекладі означає «голубка») призводять до параноїдальних допитів і насильства: сільський начальник (мухтар) та його охоронець Бекчі намагаються викрити “неіснуючі” злочини. Поки хатами ходять “безтінні” – уявні створіння, що, за народними легендами, народжуються там, “де люди забувають про себе”, – зникають селяни. У підсвідомості кожного мешканця села зріє підозра, а страх народжує нові таємниці.

Щоби знайти Ґюверчин, жителі вдаються до “заклинань любові”: кохання-макраме, дивні ритуали з дощок і вогнем. Але все завершилося трагічно: замість дівчини відкривався шлях до “тонкого світу”. Невдовзі муха́рта і самого Бекчі опановують невидимі сили, що керують їхніми думками. Картина села нагадує калейдоскоп: часом земля тремтить від звуків наближення чогось невидимого, а простір із вузьких вуличок розширюється до нескінченності.

Коли всі ключові фігури зникають (поки не повернеться сам муха́рт, але виявиться, що йому “нічого розповісти”), безіменний перукар утікає – так само раптово, як прибув. Він лишає село “без облич” і без сподівань. За кілька тижнів на його місці ніхто нічого не знає: Цинґилі Нурі й далі вважають “мертвим”, муха́рта більше “не чекають”. Лише сніг, який нарешті впав у тій місцині, вкриває все білою ковдрою, залишаючи під нею тіло “Безтіннього” – символ того, що старе зло ніколи не гине, а лише занурюється в забуття.

🌟 Чому варто прочитати

• Магічний реалізм і філософський сенс
  Топташ майстерно стирає межу між “тут” і “там”, “тепер” і “колись”, запрошуючи читача у світ, де реальність відчувається як сон. Уся книжка – ніби поема зі світу “якщо б було інакше”. Теми буття і небуття, явищ і сутностей проступають через образи «күи без тіні», які “пожирають” людську гідність, забираючи з собою спогади й емоції.
• Краса та небезпека словесної музики
  Мова роману нагадує мелодію: довгі плинні речення, майже шепіт із вкрапленнями турецьких прислів’їв, що створюють ефект “читання уві сні”. Кожен абзац – маленький вірш, який проникає під шкіру. За мелодією слів раптово виринає напруга: ви читаєте спокійний опис пейзажу, і тут — зникає дитина, спалахують вогні допиту, неначе ліхтар з’являється в темряві.
• Унікальна атмосфера села-пастки
  Торкнувшись глибокої провінційності, Топташ одночасно розширює межі простору: сільські вулиці виглядають нескінченними, а старий платан “мовчить, ніби сторож забутих імен”. Ледве помітне підспоменування турецької культури й релігійних традицій підсилює відчуття, що за дерев’яними дверима кожного будинку ховається власний демон.
• Роздуми про самотність і пошук власного “я”
  Безіменний перукар – це людина, яка не знала свого коріння. Він, як і Цинґилі Нурі, живе між двома світами: мрією про “дутих” коктейлів мегаполісу й жорсткими реаліями віддаленого села. Кожен герой опановує власну “долю-демона”: чи пробудити її, чи потонути в її темряві.
• Постмодерна структура
  Роман складається із двох паралельних ліній: події в Стамбулі й у селі розгортаються “у різних вимірах часу”, але водночас взаємно впливають одне на одного. Сцени допиту, документальні нотатки жеребкувань (що йдуть як частина “зниклих імен”), розрив між суб’єктивними спогадами й об’єктивними фактами — усе це змушує читача складати пазли, як у детективі.

🎯 Для кого ця книжка

• Любителі магічного реалізму: якщо вам близькі Габріель Ґарсія Маркес або Хорхе Луїс Борхес, «Безтінні» захоплять поетичністю й міфологічною глибиною.
• Шанувальники сучасного блискучого письма: Топташ належить до тих авторів, котрі в кожному реченні будують настрій і сенс водночас.
• Читачі, що цінують містичні історії з турецькими мотивами: міфи, ритуали, прислів’я й повір’я додають тексту екзотики.
• Ті, хто любить психологічні дослідження з елементами жаху: роман показує, як страх утворює реальних «привидів» у свідомості кожного героя.

«Безтінні»» – це філософський містичний трилер, де кожен куток села ховає зниклих, а кожен сон перегукується з реальністю.
Упускаючи цю книжку, ви ризикуєте ніколи не віднайти власний відбиток між світлом і тінню.

Замовте «Безтінні» вже сьогодні — і приготуйтеся до мандрівки у світ, де навіть тіні виявляються більш реальними, ніж самі люди.